| +

ВЕРБНА НЕДІЛЯ
Тоненьким прутиком
З вербовим котиком
Себе вітаємо
Легеньким дотиком...
Радісну вістку
Собі говоримо,
Що день великий
Не поза горами,
Що вже за тиждень
Буде Великдень.
М. Хоросницька


ВЕЛИКДЕНЬ
На столі – духмяна паска,
А круг неї – писанки.
Уділи нам, Боже, ласки
На всі дні, на всі віки!

Немала у нас родина,
Та молитва всіх єдина:
Хай розквітне Україна,
Як в погожі дні – весна.
П. Воронько


ХРИСТОС ВОСКРЕС
Христос воскрес! Радійте, діти,
Біжіть у поле, у садок,
Збирайте зіллячко і квіти,
Кладіть на Божий Хрест вінок!

Нехай бринять і пахнуть квіти,
Нехай почує Божий рай,
Як на землі радіють діти
І звеселяють рідний край.

На вас погляне Божа Мати,
Радіючи з святих небес...
Збирайтесь, діти, ну ж співати:
Христос воскрес! Христос воскрес!
Л. Глібов


ПИСАНКИ
Спекла мама на Великдень
Біленькі паски,
А я куплю собі краски.
Спишу писанки.

Розпишу я на писанках
Квітки, ялички,
Розмалюю, роздарую
Межи сестрички.

А братові маленькому
Дам писанки дві,
Щоби ними карбулявся
В шовковій траві.
М. Підгірянка


ПИСАНКА
Розмалюю писанку,
Розмалюю,
Гривастого коника
Намалюю.

Розмалюю писанку,
Розмалюю,
Соловейка-любчика
Намалюю.

Розмалюю писанку.
Розмалюю,
Різьблену сопілоньку
Намалюю.

А сопілка буде грати.
Соловейко щебетати,
А гривастий кониченько
Славно танцювати.
Д. Чередниченко


ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Радість з неба ся являє,
Паска красна день вітає,
Радуйтеся щиро нині –
Бог дав радість всій родині,
Бог дав радість нам з небес,
Христос Воскрес!
Христос Воскрес!


ПИСАНКА
Гарна писанка у мене,
Мабуть, кращої й нема.
Мама тільки помагала,
Малювала ж я сама.

Змалювала дрібно квіти,
Вісім хрестиків малих,
І дрібнюсінько ялинку
И поясочок поміж них.

Хоч не зразу змалювала,
Зіпсувала п'ять яєць, —
Та як шосте закінчила,
Тато мовив: „Молодець!"

Я ту писанку для себе,
Для зразочка залишу,
А для мами і для тата
Дві ще кращі напишу.
К Перелісна


ВЕЛИКДЕНЬ
Великий день!
Великий день!
Ясний Великдень
На землі!
Багато радості й пісень
Приніс нам янгол
На крилі…

Веснянку діти
Хороводять –
Христос Воскрес!
Христос Воскрес!
Сьогодні й сонце
Не заходить,
А сяє й сяє із небес.


ПИСАНКИ
Ввечері матуся нас чарує,
Писанки на виставку малює.
Віск черпає пищиком із блюдця,
Очі мами лагідно сміються.

Очі мами світяться у ласці:
Квітоньки на писанці зірчасті,
А на другій — півники та бджоли,
Ми таких не бачили ніколи.

А на третій писанці — зірниці,
Ще й під ними золоті жар-птиці.
На четвертій — олені та сарни,
А на п'ятій — рушничок прегарний.

Ввечері матуся нас чарує,
Писанки на виставку малює.
Дивиться і тішиться матуся:
Я у неї малювати вчуся.
С. Жупанин


ХРИСТОС ВОСКРЕС
Христос воскрес! — Воістину!
Воістину воскрес!
Співаймо пісню радості
Царю землі й небес.
Христос воскрес! О, сонечко,
З високих височин
Подай же радість світові:
Воскрес Господній Син!
Христос воскрес! Повітрячко,
Ти ллєшся із небес,
Співай побожно, радісно:
Воістину воскрес!
К. Перелісна


ХРИСТОС ВОСКРЕС, МОЯ ДИТИНО!
Христос воскрес, моя дитино!
Христос воскрес, Христос воскрес!
Впадімо вдячно на коліна
І помолімось до небес.

Давай же, донечко, молитись,
Дивись на хмарки до небес,
Бог милосердний любить діти...
Христос воскрес! Христос воскрес!
К. Перелісна


ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Співає жайворон з небес:
«Христос воскрес! Христос воскрес!»
У небо дзвін гуде з села:
«Христос воскрес! Йому хвала!»
В проміннях сонячна блакить:
«Христос воскрес! Його хваліть!»
Журчить струмок — весняний дзвін:
«Воскрес Христос — Господній Син!»
Радіють діти у вінках:
«Христос воскрес на небесах!»
І вся земля, мов той вінок,
З чудесних трав, дітей, квіток...
І в серці радість через край:
Воскресли поле, річка, гай,
І лине пісня до небес:
«Христос воскрес! Христос воскрес!»
К. Перелісна


ОДАРОЧКА МАЛЮЄ
Ой малює Одарочка
Писанки червоні,
І біжать до неї взори:
Півні, зорі, коні.
Кожне просить на писанці
Його написати,
Кожне хоче звеличати
Господнєє Свято.
Кожне каже: — На писанці
Я вже не віднині!
Мене здавна так писали
Та ще в Україні!
Подумала Одарочка,
Сіла за роботу.
Вже всі взори на писанці
В Велику Суботу!
Л. Храплива


ПИСАНКА
Я з-за столу не вставала
На яєчку малювала
Роду нашого святиню —
Українську берегиню.
Гарна писанка у мене,
Бо вона для тебе, нене!
А. Крат


ПИСАНКА
Я писанка-красуня,
Вся в рисках і квітках.
Красу митців несу я,
Їх славлячи в віках.
Щоби моїм убранством
Втішалися малі,
Мене кладуть на свято
На пишному столі.
Без мене наше свято
Не буде тим, чим є,
Бо писанка багато
Всім радості дає.
О. Олесь


КРАШАНКИ І ПИСАНКИ
Крашанки, крашанки
Пофарбую залюбки.
Ось зелена, ось червона,
А ось жовта, он бузкова.

Писанки, писанки –
Кольорові, мов ляльки.
З журавлями і з півнями,
Із хрестами, з ластівками.
М. Маслова


ПИСАНКА
В хаті на осонні
Сяду на ослоні.
Сяду з краєчку,
Розпишу яєчко.

Нумо, пензлю, потанцюй,
Гарно писанку малюй.
Буде небо, і земля,
І ставочок, і поля.

Сильний і міцний дубок,
А на ньому – яструбок.
Буде в мене писанка –
Про Вкраїну пісенька.
В. Таран
********************************
ВЕЛИКОДНЯ ГРА
Стали діти у кільце.
В кожного в руках яйце.
Марті випало на славу
Розпочати цю забаву,
Дуже милу, престару
Великодню гру.
Ходить дівчина кільцем
І постукує яйцем...
Що не стукне — трісь і трісь,
Яйця тріскають чиїсь...
Мартине - ціле, тверде,—
Марта рада далі йде...
Стук-стук-стук…
І раптом - хрусь!
Гру продовжує Петрусь.
Стукнув всього
Разів три
І так само вийшов з гри.
За Петром пішов Максим,
Декілька дівчат за ним…
В Олі писанка ціла,
Оля в грі перемогла!
А тепер, відомо всім,
Всі за стіл до Олі в дім
Їсти яйця, все, що є…
Просить цей, що виграє.
М. Хоросницька


* * *
Радісний надходить день,
Дзвонять дзвони: дзень-дзелень.
Понад міста, понад села
Лине вісточка весела.

Ясне сонце над селом,
Наче писанка, зійшло —
Вибігайте з хати, діти!
Як сьогодні не радіти?

Вийдем - вийдем на горбок,
Заспіваєм гагілок,
Що весна вже воскресла,
Нам Великдень принесла.
Р. Завадович


* * *
Великдень, Великдень,
Веснянеє свято —
Радіють і діти,
І неня, і тато.
А. Лотоцький


* * *
Писанка, писанка –
Кращої нема!
Мама тільки
Помагала,
Малювала я сама!
І хрестики, і листочки,
І два малі поясочки,
Поміж них – горобенят
Змалювала цілий ряд!
Л. Недін


* * *
Пасочки духмяні,
Крашанки червоні.
Сонечко в сіянні
Виграє сьогодні.
Воскресіння свято
Радістю зігріте.
Нас іде вітати
Сам Володар світу.

Веснянки (гаївки, гагілки, ягілки) — назва старовинних слов'янських обрядових пісень, пов'язаних з початком весни і наближенням весняних польових робіт. В Галичині звуть їх „гаївки”, „гагілки”, „ягівки” і співають тільки під час Великодніх свят; на Волині, Поділлі й Наддніпрянщині „веснянки” обіймають, крім гаївкових ігор, ще й цілий цикл весняних пісень, які співаються вже від Благовіщення цілу весну. В деяких сторонах (Поділля, Холмщина, Підлясся) вживають паралельно обидві назви.
Гаївки, таким чином, у християнській традиції відбивають радість і Весни, і Воскресіння Христового (Правда, на відмінну від різдвяних колядок і щедрівок, які майже повністю мають християнсько-релігійний зміст, великодні гаївки відзначаються чисто світським характером.), а термін „веснянка” обіймає ширший цикл весняних пісень (веснянки співають і на Великдень, і пізніше). За допомогою цих пісень формуються естетичні смаки, художні здібності дітей, перші уявлення про навколишній світ. Вони вчать шанувати працю, робити добро, бути милосердним, любити природу.
Веснянки та гаївки – це хорові пісні з іграми, танцями, в яких органічно поєднувались мелодія, слово, рух, відповідна міміка і жести. Більшість цих пісень відокремились із дорослого весняного обрядового фольклору і створили групу дитячих веснянок та гаївок, перетворивши їх на забави та розваги.
Немало дослідників і назву „гаївка” виводять від слова „гай” і пишуть про те, що при багатьох співах-гаївках дівчата, тримаючись за руки, ходять зигзагоподібним шнуром („кривим танцем”) – як зауважує один дослідник, „точно так, як би поміж деревину ходили”.
Гаївки переважно водять дівчата, але не тільки. При співанні діти, найчастіше, побравшися за руки, творять коло або видовжену еліпсу та йдуть або біжать під такт мелодії то в один, то в другий бік. А ще творять видовжену лінію, яку веде провідниця закрутами, або обводить у формі підкови довкруги трьох розставлених у трикутник дівчат, чи трьох каменів. Окремі танцювальні рухи нагадували оранку, сівбу руками, поління, косіння тощо. Слова пісні пояснювали ці рухи: „А ми просо сіяли, сіяли”, „Ось так, ось так рвуть мак” та ін.
Гаївка дає шляхетну можливість хлопцеві і дівчині натякнути одне одному на закоханість (скажімо, при словах: „вибирай си... щонайкращу дівку” хлопець, звичайно, зупиняє вибір на своїй симпатії); у гаївках дівчата часто кепкують із хлопців, насамперед зі старих кавалерів, – трапляється й навпаки.
Кожна місцевість мала свої традиційні слова гаївок, веселих забав.
У багатьох селах Поділля в останній день великодніх свят всі селяни, взявшись за руки, "обіймали церкву" і три рази обходили її, наспівуючи обрядові пісні.

| +

Варіант 1

А ми в Кривого Танцю йдем Танцю йдем
А ми Йому Кінця не знайдем не знайдем

Приспів:
А Вода по Каменю
А Вода по Білому
Стиха йде стиха йде

Ішли Дівчата через Двір через Двір
На них Хусточки як Мак цвів як Мак цвів

Стали Хусточки маяти
Стала Діброва палати

Стали Дівчата гасити
Цебрами Воду носити

Скільки у Цебрі Водиці
Стільки в Дівчаток правдиці

А ми в Кривого Танцю йдем Танцю йдем
А ми Йому кінця не знайдем не знайдем

Ішли Дівчата через Двір через Двір
На них Хусточки як Мак цвів як Мак цвів

...

Стали Парубки гасити
Решетом Воду носити

Скільки в Решеті Водиці
Стільки в Парубків правдиці



Варіант 2

А ми Кривого Танцю йдем, Танцю йдем,
А ми Йому Кінця не найдем, не найдем.

Приспів:
Та Вода по Камені,
Та Вода по Білому
Стиха йде, стиха йде.

Там Роман Зілленько копає, копає,
Сам він не знає якеє, якеє.

А Перше Зіллєнько Шалвія, Шалвія,
Ой бо ж то Дівоцька Надія, Надія.

А Друге Зілленько Рутонька, Рутонька,
Ой бо ж то Дівоча Журбонька, Журбонька.

А Третє Зілленько Барвінок, Барвінок,
Ой бо ж то Дівонькам на Вінок, на Вінок.

Та пішли Парубки на Лови, на Лови
Та до Зеленої Діброви, Діброви.

Та зловили собі Заяця, Заяця
Та ще, до того, Жеребця, Жеребця.

Та зачали його лупити, лупити,
Та зачали ним ся ділити, ділити.

А Миколі дали та й Очі, та й Очі,
Щоб не ходив він поночі, поночі.

Адамові дали та й Литку, та й Литку,
Щоб не шукав він Маєтку, Маєтку.

Филипові дали та й Ноги, та й Ноги,
Щоб не ходив він до Вдови, до Вдови.

А Славкові дали Тулубець, Тулубець,
Ой бо він Найстарший Парубець, Парубець.

А всім Хлопцям дали та й Кості, та й Кості,
Щоби си сказили від злості, від злості.

А ми Кривого Танцю йдем, Танцю йдем,
А ми Йому Кінця не знайдем, не знайдем.



Варіант 3

Ми Кривого Танцю йдемо,
Кінця Йому не знайдемо. |(2)

А Хто хоче Кінець вести,
Треба Йому Вінець сплести. |(2)

З Зеленого Барвіночка,
З Пахнючого Василечка. |(2)

Корч Квасолі, а два Бобу
Відродилося від Роду. |(2)

Відродилось від Родини,
Як Конопля від Долини. |(2)

Ой якби я Маму мала,
Вона б мене розпитала,
Яку Доня Розкіш мала.

Таку, Мамо, Розкіш мала:
Пізно лягла, рано встала. |(2)

Приснив ми ся Сон Дивненький,
Що приїхав Мій Миленький. |(2)

А я встала, засвітила -
Не той Милий, що любила. |(2)

Но Чуприна тая сама,
Тільки набік зачесана. |(2)

А я йому Хліба-Солі,
Сама сіла на Ослоні. |(2)

Сама сіла, підперлася,
Заплакала, обтерлася. |(2)



Варіант 4

Ой Кривого Танця та не виведем Кінця
Треба Його та виводити Кінець Йому та находити

Ой Вінцю наш Вінцю Хрещатий Барвінцю
Я ж Тебе плела вила ще учора ізвечора

Повісила Тебе в Терені у Терені та на Дереві
А Мачуха взяла та Нелюбові дала

Колиб же я була знала та надвоє перервала
Та надвоє перервала під ніженьки потоптала

Жовтими Чобітками Золотими Підківками



Варіант 5

А в Кривого Танця
Та не вивести Кінця.

Веду, веду, та не виведу,
Плету, плету, та не виплету.

Треба Його та виводити,
Кінець йому та знаходити.

Що виведу, то ввірветься,
То Мій Милий засміється.



Варіант 6

А в Кривого Танця
Та не виведем Кінця!

Треба Єго та й виводити,
Лад Йому та й наводити.

Ой Вулиця та й Широкая,
Чого Трава невисокая?

Бо Парубки та й істоптали
Великими та й Ножищами,

Великими та й Ножищами,
Подертими Постолищами!

Ой Вулиця та Вузенькая,
Чого Трава Зелененькая?

Бо Дівоньки та й істоптали
Маленькими Ноженьками,

Маленькими Ноженьками,
Червоними та Чобітками.

Червоними та Чобітками,
Золотими та Підківками.



Варіант 7

А в Кривому Танцю |(2)
Не вивести Концю.* |(2)
Коню Вороненький, |(2)
Танець по-німецькій. |(2)
Ой хто в Луцьку бряжчить? |(2)
Молода Клюшниця. |(2)
Там вона ходила, |(2)
Слуги пребудила: |(2)
- Ой устаньте, слуги, |(2)
Встаньте, не лежіте, |(2)
Замків стережіте, |(2)
Ой щоб не украли |(2)
Дівоцької Краси. |(2)
Дівоцькая Краса, |(2)
Як літняя Роса: |(2)
На Дунаї прана, |(2)
На Сонці сушана, |(2)
У Скриню схована. |(2)
Парубоцька Краса - |(2)
Кропива Зелена. |(2)
Парубоцька Краса |(2)
В калюжі випрана, |(2)
На хмарі сушана, |(2)
На призьбі скачана, |(2)
У яму схована. |(2)
_____________________
*Варіант:
А в Кривого Танця
Не виведу Конця.

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!

| +

Варіант 1

Жила-була Царівна (Князівна)
Царівна-Царівна
Жила була Царівна
Царівна Молода

Царівно бійся відьми злої
Відьми злої -2
Царівно бійся відьми злої
Ой-йо-йой

Аж ось прийшла та відьма зла
Та відьма зла -2
Аж ось прийшла та відьма зла
Чах-чах-чах

Засни Царівно на сто літ
На сто літ -2
Засни Царівно на сто літ
На сто літ

І все заснуло Тихим Сном
Тихим Сном -2
І все заснуло Тихим Сном
Тихим Сном

І виріс там бур'ян-бур'ян
Бур'ян-бур'ян -2
І виріс там бур'ян-бур'ян
Бур'ян-бур'ян

Аж раз прийшов Царевич (Князенко)
Царевич -2
Аж раз прийшов Царевич
Царевич Молодий

І Поцілунком розбудив
Розбудив -2
І поцілунком розбудив
Царівну Молоду

І було там Весілля
Весілля -2
І було там Весілля
Весілля на весь світ (край)

І всі співали Слава (кричали)
Слава -2
І всі співали Слава
Тій Парі Молодій




Відміна:
Жила-була Царівна
Царівна-царівна
Царівна Молода

Царівно бійся відьми злої
Відьми злої -2

Аж ось прийшла та відьма зла
Відьма зла -2

Засни Царівно на сто літ
На сто літ -2

І всі заснули вічним сном
Вічним сном -2 Аж

ось прийшов Царевич
Царевич-Царевич
Царевич Молодий

І Поцілунком розбудив
Розбудив-розбудив
Царівну Молоду

І було там Весілля
Весілля-Весілля
Весілля Молоде


Варіант 2


Жила-була царівна, царівна, царівна.
Жила-була царівна, царівна молода.

Царівно, бійся відьми злої... відьми злої!
Аж раз прийшла та відьма зла... відьма зла:
“Засни, царівно, на сто літ… на сто літ!”
І все заснуло твердим сном... твердим сном.
І виріс там густий бур’ян... густий бур’ян.
Аж раз прийшов царевич... царевич молодий.
Він поцілунком розбудив…царівну молоду.
І було в них весілля... весілля в них було.
І всі кричали слава... слава! (...тій парі молодій).
І були в них христини... христини в них були.
І всі кричали слава... слава тій парі молодій.
І виріс тут густий паркан... густий паркан.

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!