Список форумів
Список форумів
Ласкаво просимо на форум
Партнери
Рух за життя
Список форумів
Повна версія
Допомога
Реєстрація
Вхід
Теми без відповідей
Активні теми
Розширений пошук
Розширений пошук
Теми без відповідей
Активні теми
Відповісти
Тернопільський форум для всієї сім'ї.
Відповісти
Ім'я користувача:
Тема:
Оберіть неживі предмети
Пожалуйста, выберите ниже правильный вариант ответа поставленного вопроса.
Правильно
Неправильно
Шило
Голуб
Візок
Мило
Квітка
Корова
Оберіть неживі предмети
С помощью мышки, рассортируйте пожалуйста правильные и не правильные варианты в колонках.
Правильно
Шило
Голуб
Візок
Мило
Квітка
Корова
Неправильно
Колір шрифту:
Дрібний
Маленький
Нормальний
Великий
Гігантський
Смайлики
Більше смайликів
[quote="Liljondr"][size=150][url=http://www.noabort.te.ua/nevygadani-istorij/143-rozhevyi-svetryk.html]Рожевий светрик[/url][/size] [img]http://s3.share.te.ua/b501048/1w4xh9qtm7.jpg[/img] 10 квітня 2010 року – дата смерті мого первістка. Це так страшно, коли дня народження немає, а є день смерті. Ось у вас є день народження? Твоя мама дозволила йому бути? І у мене є цей день, моя мама мені його подарувала. Чому ж тоді я, ставши мамою, не дала життя своїй дитинці? Моя крихітка повинна була народитися на початку листопада, але в мене були інші плани на цей час – нова робота. Яке ж це дикунство – покласти на шальки терезів життя дитини і роботу. Нехай вона тепер горить синім полум’ям! [spoiler=]Пройшло майже три роки, а я до дрібниць пам’ятаю той день: купа дівчат-дітовбивць у приймальні (й подумати страшно, скільки людських душ проходить через цей абортарій щодня), пам’ятаю чергу на аборт – хтось хвалиться своїми абортами, як ветеран війни медалями, у когось завмерла вагітність, я – трясусь, як осиковий листок. Ось і моя черга… Пам’ятаю, як мене спитали: «А ти чого? 24 роки, перша вагітність – чого ж не народжувати?» − «Нема де жити…» 10, 9, наркоз, пустка… Пам’ятаю, як, відходячи, падала з ліжка, як санітари закидали мене назад, а я все кричала: «Мааааамаааа!!!!», наче то не я, а маленька крихітка кричить, яку розривають на кусочки… Мама подзвонила мені через кілька днів: «Бачила тебе уві сні вагітною» − «Хм, так дивно…». Мій ангел, мамо, намагався захистити мою крихітку, він послав тобі цей сон, аби ти мене напоумила, чого ж ти так запізнилася?.. Після аборту – ейфорія, полегшення і плани-плани-плани. А потім несподіване розуміння того, що я натворила, що я вбила! Вбила свою рідненьку дитинку, свою кровинку, найбеззахиснішу і таку невинну… Я вбила, як маленьку комаху, свою донечку. Це з’їдає мене зсередини, та я нічого не можу з цим подіяти, не можу нічого змінити, і нема людини, якій я можу розповісти про свій біль. Я вию вовком вже майже три роки, і не видно кінця цій муці. Я хочу до своєї донечки, хочу померти! Чому я можу дивитись, слухати, жити, а вона ні? Це неправильно. Моє нещасне тимчасове існування не варте її вічного життя. Якось наснилося, що я відправляю їй теплий рожевий светрик, що вона там не змерзла… Мене тепер нікому зігріти. Я так хочу хоча б уві сні відчути тепло її маленького тілечка… Прости, моя маленька донечко, пробач. Чекаю того дня, коли зможу взяти тебе на руки. [i]Прихований текст[/i][/spoiler][/quote]
Вимкнути BBCode
Вимкнути смайлики
Не перетворювати автоматично адреси URL в посилання
Powered by
© phpBB Group
Theme by
Artodia
.