Загалом я вважаю фізичне покарання атавізмом і проявом слабкості батьків. Але вже двічі не справлялась із ситуацією і била свою дитину :ireful: І що цікаво, переконалась, що биття для неі абсолютно недієвий метод. Син сприймає це як гру, і навіть коли дала йому по дупці так, що моій руці було боляче, продовжував веселитись. Ще раз отримав по губах, коли кусав мене. Плакав, але наступного разу, коли кусав, а я казала, що дам по губах, плакав і просив "мама, дай по губах". І от у мене питання: як ви вгамовуєте дітей, які починають дуркувати так, що самі заспокоітись не можуть, і іх поведінка заважає іншим або носить руйнівний характер? Переключення в такі моменти діють дуже короткий період часу

ну дуууже багато залежить від дитини... але для себе точно знаю, що чим старша дитини тим менше треба бити, більше можна пояснити словами.

я своїх била вкрай рідко, але зі старшим пам"ятаю як він вивів мене з себе на вулиці тим, що відібрав у старших хлопців м"яча і зовсім не хотів віддавати (йому було тоді 2,5 роки)... я силою його занесла додому і кілька разів хляпнула по попі, після того таких істерик не було. То взагалі дитина не зіпсована, мені хороша попалась :ha: , я просто не спромоглась його зіпсувати, він по житті намагається поводитись так, щоб усім подобатись і дорослим і малим! Менший інший за характером, але і йому спуску не варто давати він просто з принципу за першим разом мене не слухає, варто повторити вдруге і втретє. Але я частіше можу лякати його тим, що кажу, що буду бити, хоча і не б"ю.

А взагалі-то б"ють тоді, коли не можуть підібрати інших методів впливу... це слабкість, в основному, дорослих.

А дорослі, до речі, теж люди і мають право на вираження своїх емоцій, ситуації бувають різні....

[b]Julialedi[/b] ну то треба дивитися по дитині :hi: бо такі, на яких не встиг крикнути - а воно вже плаче :hi: а є такі, якому даєш по попі - а йому всерівно ::Р:

Ви знаєте, а нам допомогло :yes: . Тепер дитина знає, якщо іграшки порозкидала, погралася, лягаємо спатки має все поскладати...все має своє місце, не буде ж мама весь час ходити і прибирати, тим більше та одна кімната, місця й так небагато.

не памятаю що я писала вище, але бити не варто коли іграшки порозкидало, чи коли не хоче чогось робити. :yes:
але зараза моя позиція така: шльопнути можна коли дитина "зайшляся в істериці" - і вже сама незнаю що хоче і що робить - щоб вивести її з того стану. :sad: щоб дитина знала - що буде покарана за "неконтрольовану" і занадто сильну істерику, а не за то що муку порозсипала в кухні. :hi:

а ну точно, то на 89,99 :wink: ::Р:

ну то в вас вже НЕ на 100% :hi:

і я підтримую на всі 100% що бити не потрібно, але коли така ситуація дитина порозкидає іграшки по хаті, позбирай-ні, тато просить доця позбирай-ні, потім давай вговорювати...ні, не збирає, щоб ми там не говорили, в такому випадку наш тато бере ремінь хлопне ним чи по столі :ireful: , чи по табуретці і такий голосний цвьохкенький звук - тільки тоді починає збирати...але бувало, що й то не помагало, тоді легенько по попі, і іграшки починають збиратися

Агресія породжує агресію... Раз вдариш дитину, вона затаїть злобу і щось вчудить на зло. Треба навчитись заспокоюватись :yes:

[quote="Dashko"]Треба вміти бути щасливим[/quote]
ЦІЛКОМ ПІДТРИМУЮ! КОЖНА МАМА ЧИ ЖІНКА ПОВИННА ВМІТИ БУТИ ЩАСЛИВОЮ. ( А ЧИ З ДИТИНОЮ НА РУКАХ читати ЧИ БЕЗ , ТО ВИРІШИТЬ КОЖНА МАМА ДЛЯ СЕБЕ САМА. Діти різні, деякі хочуть самі деякі лиш з мамою а деякі і з татом хочуть побути) і мама може почитати)
P.S Дітей краще не бити :yes: