о.Мартин » 03 квітня 2011, 10:44
Яким чином готуємося до великих подій в нашому житті - таким чином ми ці події переживаємо.
Найбільше свято у ліругійному році це Великдень, неділя Воскресіння Ісуса Христа.
Великий ПІст - час приготування до Великодних Свят.
Писав св. Августин: "Якщо вас запитують для чого ви постите і мучите себе? Відповідайте: скаженого коня, котрого неможливо приборкати вуздечкою, приборкають голодом та спрагою" Святий Августин порівнює людину із диким конем, котрий нікого не визнає і ні перед ким не схиляється. А голод і спрага - єдині речі які можуть приборкати людину. Згайдаймо притчу про блудного сина. Крайня нужда, голод, приниження- наблизили блудного сина з батьком. Хто знає, повернувся б він чи ні, коли б у нього було все гаразд?
Коли людина відчуває голод і спрагу, вона усвідомлює місце їжі в нашому житті, вона цінить навіть скромну їжу, не перебирає продуктами. Також голод- ознака, що людина має бажання їсти. Біда коли ми вже такі ситі ,що самі не знаємо чого хочемо.
Але крім тілесного голоду і спраги є і духовний голод і духовна спрага за Богом.
Піст - це дорога, подорож, приготування до зустрічі з воскреслим Христом. Готуємо наше тіло і душу - всю, цілу нашу істоту. Піст має мати свою ціль, чітку мету - щоб ми горіли бажанням бути з Богом, як голодний горить бажанням поїсти!
"Самокатування" (мучити себе заради розумної цілі)- не є постом. Це вже насильство над самим собою. Церква до цього не заохочує. Церква, натомість, заохочує постити з любові, заради Ісуса Христа, заради Його любові до всіх нас. Тоді піст стає не катуванням, а радістю, не терпінням, а щастям, "благородним" часом, повний ласки. ПІст - не тягар, а полегшення. Це нести хрест який є "приємним" тягарем.
Піст також зовсім не є покаранням. Хто постить - не карає себе! Хто постить- навпаки любить себе, цінить себе, поважає свою сутність, бачить у собі образ та подобу Божу, шанує своє тіло, оберігає свою душу, бажає бути сильним тілом та душею та волею, бажає для себе святості.
Тільки жива людина потребує їди. Мертві не їдять! Ісус Христос підкреслює таку думку коли каже "Хто їсть Моє ТІло і пє Мою Кров має життя вічне". Піст розбуджує у нас бажання "їсти" і "пити" Ісуса Христа! Він заради цього народився, помер і воскрес - щоб дарувати нам життя. Ми одержуємо те життя коли Він прощає наші гріхи та з"єднуємося з Ним у Причасті.
Апетит мають ті, хто голодні. Духовний апетит Великодної Неділі вимірюється голодом та спрагою Великого Посту.
Яким чином готуємося до великих подій в нашому житті - таким чином ми ці події переживаємо.
Найбільше свято у ліругійному році це Великдень, неділя Воскресіння Ісуса Христа.
Великий ПІст - час приготування до Великодних Свят.
Писав св. Августин: "Якщо вас запитують для чого ви постите і мучите себе? Відповідайте: скаженого коня, котрого неможливо приборкати вуздечкою, приборкають голодом та спрагою" Святий Августин порівнює людину із диким конем, котрий нікого не визнає і ні перед ким не схиляється. А голод і спрага - єдині речі які можуть приборкати людину. Згайдаймо притчу про блудного сина. Крайня нужда, голод, приниження- наблизили блудного сина з батьком. Хто знає, повернувся б він чи ні, коли б у нього було все гаразд?
Коли людина відчуває голод і спрагу, вона усвідомлює місце їжі в нашому житті, вона цінить навіть скромну їжу, не перебирає продуктами. Також голод- ознака, що людина має бажання їсти. Біда коли ми вже такі ситі ,що самі не знаємо чого хочемо.
Але крім тілесного голоду і спраги є і духовний голод і духовна спрага за Богом.
Піст - це дорога, подорож, приготування до зустрічі з воскреслим Христом. Готуємо наше тіло і душу - всю, цілу нашу істоту. Піст має мати свою ціль, чітку мету - щоб ми горіли бажанням бути з Богом, як голодний горить бажанням поїсти!
"Самокатування" (мучити себе заради розумної цілі)- не є постом. Це вже насильство над самим собою. Церква до цього не заохочує. Церква, натомість, заохочує постити з любові, заради Ісуса Христа, заради Його любові до всіх нас. Тоді піст стає не катуванням, а радістю, не терпінням, а щастям, "благородним" часом, повний ласки. ПІст - не тягар, а полегшення. Це нести хрест який є "приємним" тягарем.
Піст також зовсім не є покаранням. Хто постить - не карає себе! Хто постить- навпаки любить себе, цінить себе, поважає свою сутність, бачить у собі образ та подобу Божу, шанує своє тіло, оберігає свою душу, бажає бути сильним тілом та душею та волею, бажає для себе святості.
Тільки жива людина потребує їди. Мертві не їдять! Ісус Христос підкреслює таку думку коли каже "Хто їсть Моє ТІло і пє Мою Кров має життя вічне". Піст розбуджує у нас бажання "їсти" і "пити" Ісуса Христа! Він заради цього народився, помер і воскрес - щоб дарувати нам життя. Ми одержуємо те життя коли Він прощає наші гріхи та з"єднуємося з Ним у Причасті.
Апетит мають ті, хто голодні. Духовний апетит Великодної Неділі вимірюється голодом та спрагою Великого Посту.
