о.Мартин » 10 лютого 2011, 12:48
Дуже дякую за запитання...
Згідно з вченням Католицької Церкви кожна дитина - це дар. Це перша і фундементальна правда, яку потрібно добре зрозуміти, щоб далі міркувати над моральністю усіх видів штучного запліднення.
У документі “Donum Vitae” Конгрегації у справах віри з 1987 року, дитина називається “найбільш чудовим даром” подружжя. Отож, ніхто не має “право” на дитину, так само як ніхто не має “право” на дар. Якщо це право, це вже не дар. Тому, діти народжуються з безмежної доброти Бога, Який одночасно запрошує людину до спів-творення нового людського життя. Кожне нове людське життя має свій початок у безмежній любові Бога та відкритій, самовідданій любові обох батьків.
Інша правда, яку потрібно нагадати, це те, що людське життя співстворюється з моменту запліднення (зачаття). Людина є людиною з першої хвилини зачаття.
Отож, дитина не є чимось належним, дитина - це дар. «Найбільш чудовим даром подружжя». Дитину не можна вважати предметом власності, до чого вело б визнання так званого «права на дитину». У цій ділянці лише дитина має справжні права: право «бути плодом специфічного акту подружньої любові своїх батьків і право бути поважаним як особа від хвилини свого зачаття» (Donum vitae 2, 8.).
Щодо штучного запліднення.... усі технічні методи штучного запліднення які використовують донорство чужої сперми або яйцеклітини або виношення плоду іншою жінкою, для Католицької Церкви є аморальними. Вони порушують злуки подружньої любові чоловіки і жінки, з якої народжується нове життя.
Не всі методи штучного запліднення але усі технічні методи, які перебачають запліднення і знищення яйцеклітини (тобто нове людське життя) заради вибору “найсильнішого” плоду є порушеннями Божої Заповіді “Не убий!”. Заради позитивного запліднення одного живого плоду, вбивають не одне людське життя. На перший погляд багато хто не бачить нічого неетичного у тому, що лікарі допомагають природі створювати диво....і дарують радість материнства, але заради якої ціни?
«Коли зачатий зародок і його тотожність ставляться в залежність від лікаря і біологів, встановлюється свого роду панування техніки над походженням і призначенням людини. Таке домінування само собою суперечить гідності й рівності, яке має бути спільним у батьків і дітей» (Donum vitae 2, 5.).
Саме людське бажання мати дітей – не створює право їх мати. Людське життя більше ніх прибуток техніки та фінансів. Людське життя повинне мати свій початок і кінець у любові, яка штучно не сторвюється.
Щодо сурогатного материнства, Сара не могла зачати дитину і їй народила служниця. Так, але в той час раби вважались властністю господаря чи господині-власниці. Раби не мали нічого свого, вони навіть не були власниками свого життя. Тому сам раб і навіть його потомство - це власність самого рабовласника. Така була дійсність за часів Авраама і Сари. Але рабство не є частиною христиняської віри Біблії, навіть якщо сам св. Павло у Новому Завіті не засуджує рабство (за часів римьскої імперії)! Це також зовсім не аргумент за сурогатство :D
Для доповнення можна прочитати Катехизм Католицької Церкви пп.2376-;
Папа Іван Павло ІІ, Фаміліяріс Концорціюм;
Папа Павло VI, Гумане Вітае
Дуже дякую за запитання...
Згідно з вченням Католицької Церкви кожна дитина - це дар. Це перша і фундементальна правда, яку потрібно добре зрозуміти, щоб далі міркувати над моральністю усіх видів штучного запліднення.
У документі “Donum Vitae” Конгрегації у справах віри з 1987 року, дитина називається “найбільш чудовим даром” подружжя. Отож, ніхто не має “право” на дитину, так само як ніхто не має “право” на дар. Якщо це право, це вже не дар. Тому, діти народжуються з безмежної доброти Бога, Який одночасно запрошує людину до спів-творення нового людського життя. Кожне нове людське життя має свій початок у безмежній любові Бога та відкритій, самовідданій любові обох батьків.
Інша правда, яку потрібно нагадати, це те, що людське життя співстворюється з моменту запліднення (зачаття). Людина є людиною з першої хвилини зачаття.
Отож, дитина не є чимось належним, дитина - це дар. «Найбільш чудовим даром подружжя». Дитину не можна вважати предметом власності, до чого вело б визнання так званого «права на дитину». У цій ділянці лише дитина має справжні права: право «бути плодом специфічного акту подружньої любові своїх батьків і право бути поважаним як особа від хвилини свого зачаття» (Donum vitae 2, 8.).
Щодо штучного запліднення.... усі технічні методи штучного запліднення які використовують донорство чужої сперми або яйцеклітини або виношення плоду іншою жінкою, для Католицької Церкви є аморальними. Вони порушують злуки подружньої любові чоловіки і жінки, з якої народжується нове життя.
Не всі методи штучного запліднення але усі технічні методи, які перебачають запліднення і знищення яйцеклітини (тобто нове людське життя) заради вибору “найсильнішого” плоду є порушеннями Божої Заповіді “Не убий!”. Заради позитивного запліднення одного живого плоду, вбивають не одне людське життя. На перший погляд багато хто не бачить нічого неетичного у тому, що лікарі допомагають природі створювати диво....і дарують радість материнства, але заради якої ціни?
«Коли зачатий зародок і його тотожність ставляться в залежність від лікаря і біологів, встановлюється свого роду панування техніки над походженням і призначенням людини. Таке домінування само собою суперечить гідності й рівності, яке має бути спільним у батьків і дітей» (Donum vitae 2, 5.).
Саме людське бажання мати дітей – не створює право їх мати. Людське життя більше ніх прибуток техніки та фінансів. Людське життя повинне мати свій початок і кінець у любові, яка штучно не сторвюється.
Щодо сурогатного материнства, Сара не могла зачати дитину і їй народила служниця. Так, але в той час раби вважались властністю господаря чи господині-власниці. Раби не мали нічого свого, вони навіть не були власниками свого життя. Тому сам раб і навіть його потомство - це власність самого рабовласника. Така була дійсність за часів Авраама і Сари. Але рабство не є частиною христиняської віри Біблії, навіть якщо сам св. Павло у Новому Завіті не засуджує рабство (за часів римьскої імперії)! Це також зовсім не аргумент за сурогатство :D
Для доповнення можна прочитати Катехизм Католицької Церкви пп.2376-;
Папа Іван Павло ІІ, Фаміліяріс Концорціюм;
Папа Павло VI, Гумане Вітае
