mamatalka » 06 серпня 2013, 09:24
В мене часто-густо буває, що стосунки з родичами підтримуються на рівні "привіт! як справи? як здоров’я? як діти?", тощо. І начебто спілкуєшся, але в душу без запрошення не лізеш. Вважаю, що я уже не в такому віці, щоб на когось ображатися та не розмовляти. Це все у мене залишилося в юнацькому віці, де панував максималізм: або так, або ніяк. А зараз не витрачаю сили та нерви на непотрібні речі, життя навчило йти на компроміс.
В мене часто-густо буває, що стосунки з родичами підтримуються на рівні "привіт! як справи? як здоров’я? як діти?", тощо. І начебто спілкуєшся, але в душу без запрошення не лізеш. Вважаю, що я уже не в такому віці, щоб на когось ображатися та не розмовляти. Це все у мене залишилося в юнацькому віці, де панував максималізм: або так, або ніяк. А зараз не витрачаю сили та нерви на непотрібні речі, життя навчило йти на компроміс.