lerumpochka » 30 грудня 2011, 21:39
Ти таке звичайне і, водночас, таке різноманітне... але ти моє!
Я люблю кожен твій подих, кожен дотик, кожну хвилинку-цеглинку, з яких ти складаєшся, і які, часом, так нещадно розбиваєш об асфальт буденності...
Ти, то даруєш мені океан сонця і тепла, маниш мене вперед, і втрачають сенс брудні шкарпетки, які хтось залишив біля ліжка, забута не закручена зубна паста, яку вже доїдає Магда, і просто насолоджуюсь тим, що я щаслива дружина і мама; то занурюєш мене в сіру безодню холоду і туману, де, на кожному кроці, мене за поворотом чекає дуб, об який я товчусь головою, навіть не уявляючи, що його просто можна обійти!
Але кожен раз, отримуючи нові й нові гулі, виплакавши всі сльози, я без сорому міняю підгузки, піднімаю очі до неба і дякую тобі, що ти в мене є...
Я готова йти далі, я готова жити далі...
Я люблю тебе ЖИТТЯ
Ти таке звичайне і, водночас, таке різноманітне... але ти моє!
Я люблю кожен твій подих, кожен дотик, кожну хвилинку-[b]цеглинку[/b], з яких ти складаєшся, і які, часом, так нещадно розбиваєш об [b]асфальт [/b]буденності...
Ти, то даруєш мені океан [b]сонця [/b]і тепла, маниш мене вперед, і втрачають сенс брудні [b]шкарпетки[/b], які хтось залишив біля ліжка, забута не закручена [b]зубна паста[/b], яку вже доїдає Магда, і просто насолоджуюсь тим, що я щаслива дружина і [b]мама[/b]; то занурюєш мене в сіру безодню холоду і туману, де, на кожному кроці, мене за поворотом чекає [b]дуб[/b], об який я товчусь головою, навіть не уявляючи, що його просто можна обійти!
Але кожен раз, отримуючи нові й нові гулі, виплакавши всі сльози, я без сорому міняю [b]підгузки[/b], піднімаю [b]очі [/b] до неба і дякую тобі, що ти в мене є...
Я готова йти далі, я готова жити далі...
Я люблю тебе ЖИТТЯ
