Любов це - коли не маєш зовсім на себе часу, забуваєш про себе, хандриш , псіхуєш але все одно любиш
це коли двоє дітлахів (швидше не вони, а вся хатня робота яка повязана з декретною відпусткою) маму вже замучили вщент, а ти все одно їх любиш ;)
Любов це коли ти одною рукою і коліном тримаєш дитину на руках, а іншою готуєш їсти.
Любов це коли ти ділишся останнім кусочком булочки з донею
Любов це коли ти не тільки милуєшся дітками коли вони сплять. Але й коли починається новий день зі своїми тими ж самими клопотами, що так замучили маму. Але все одно радієш тим сонним ранковим оченятам та милим посмішкам діток

І я вас всіх люблю і цю гарну атмосферу

Дівчонки, я вас так шось люблю, шо то капєц. Дивлюся, скільки ніків зараз на форумі і думаю, блііін, а нас так багацько. Файно!!!

маю час і натхнення.. то от ше одне)

Люблю свого чоловіка...
Дякую Господу, що подарував мені саме його, отакого як є, з усіма своїми добростями і недобростями)))
Як написано: "...де скарб твій, там буде й серце твоє!", то як же його не любити, якщо стільки часу і зусиль витрачаю на те, щоб він змінився)))
мені постійно доводиться думати ,як то його змотивувати поставити у кошик використані шкарпетки, без зупину доводити, що багаторазові підгузки і висаджування краще, аніж одноразові; купувати йому смачну зубну пасту, щоб не забував чистити зуби; нагадувати йому, що треба подзвонити до його ж мами і запитати, як у неї справи; просити його, щоб обминав болото і намагався ходити по асфальту (бо потім доводиться довго вимивати його взуття))))... часом це все дуже втомлює, а ще він дивиться на мене ніби я "з дуба впала", проте я таки закладаю той фундамент - цеглина за цеглиною...
А як подивлюсь у його закохані очі, так знову наді мною сяє сонце і я готова робити це все знов і знов...

А я полюбила форум... Знайшла я його коли сонце ховалося за хмарки, з дуба осипалися листочки, і на асфальті були калюжі від дощу.....Будучи мамою, на цьому форумі можна знайти дуже багато корисного: які підгузки кращі, якою зубною пастою чистити дитинці зубки. Переглядаючи форум можна побачити скільки багато цікавого можна зробити своїми руками навіть іграшки з дірявих шкарпеток... Тема до теми пост до посту так само як і цеглинка до цеглинки складають дуже красиву споруду під назвою "Форум щасливого материнства Святої Анни"... Мої очі наповнюються радістю, коли знов і знов переглядаю теми, бо кожен раз знаходжу для себе щось нове. Дякую за цей чудовий форум :roses:

Ти таке звичайне і, водночас, таке різноманітне... але ти моє!
Я люблю кожен твій подих, кожен дотик, кожну хвилинку-[b]цеглинку[/b], з яких ти складаєшся, і які, часом, так нещадно розбиваєш об [b]асфальт [/b]буденності...
Ти, то даруєш мені океан [b]сонця [/b]і тепла, маниш мене вперед, і втрачають сенс брудні [b]шкарпетки[/b], які хтось залишив біля ліжка, забута не закручена [b]зубна паста[/b], яку вже доїдає Магда, і просто насолоджуюсь тим, що я щаслива дружина і [b]мама[/b]; то занурюєш мене в сіру безодню холоду і туману, де, на кожному кроці, мене за поворотом чекає [b]дуб[/b], об який я товчусь головою, навіть не уявляючи, що його просто можна обійти!
Але кожен раз, отримуючи нові й нові гулі, виплакавши всі сльози, я без сорому міняю [b]підгузки[/b], піднімаю [b]очі [/b] до неба і дякую тобі, що ти в мене є...
Я готова йти далі, я готова жити далі...
Я люблю тебе ЖИТТЯ

для конкурсу
Життя-ти прекрасне:коли світить сонце,коли очі горять коханням,коли мама поряд,коли здоровя моцне,як дуб,коли зубна паста пахне мятою,коли підгузки не закінчуються,а шкарпетки без дзюрок,а ще коли в жару пахне асфальт- я щаслива!!!Ось з таких цеглинок складається наше буття.Я люблю тебе життя у всіх твоїх проявах!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Я познайомилася з тобою, коли лагідне березневе [b]сонце[/b] по вінця наповнило стареньку палату пологового. І хоча ти ще не вмів говорити «[b]мама[/b]», та я інтуїтивно відчувала, що дуже потрібна цій маленькій крикливій живій грудочці, що без моєї допомоги і підтримки тобі буде вкрай важко розібратися в цьому світі.

Березень видався тоді теплий, висох [b]асфальт[/b] і школярки марширували по домівках, поскидавши куртки. Як у казці в день твого народження до нашого міста прилетіли лелеки. То вони принесли мені найбільше щастя.

До зустрічі з тобою я готувалася дуже ретельно. На вишитій маленькій сорочині красується [b]дуб[/b], щоб ти ріс міцний і здоровий. Щоб на одного доброго козака в цьому світі стало більше. Бо добра людина – то [b]цеглина[/b] у домі Божому. Так з малого постане велике.

Бути матір’ю – нелегка праця, яка однак щедро винагороджується. За забруднені [b]підгузки[/b], розкидані по всій хаті [b]шкарпетки[/b] та [b]зубну пасту[/b], щедро розтерту по всій голові я отримала небачену досі ласку: дивитися в щирі [b]очі[/b] своєї дитини і бачити в них увесь світ.

шкарпетки, зубна паста, підгузник, очі, асфальт. Порядок слів - довільний.

Я люблю своє [b]сонечко[/b], свою маленьку квіточку, свою Веронічку!!!!! Люблю бути[b] мамою[/b], це незрівннянне почуття, яке неможливо передати словами чи зрозуміти, аж доки у тебе не зявляться діти. І хоч присутня вся ця буденність: прання [b]шкарпеток [/b]і[b] підгузок,[/b] готування іжі :working: , прибирання :cleaning: , постійна нестача часу, що і [b]пасту зубну[/b] інколи нема коли використати, але поглянеш в[b] очі [/b]свої донечці і про все забуваєш. Забуваєш про втому і про все інше, зявляється умішка на лиці та радість в душі. Діти це [b]цеглинки[/b], які зміцнюють сімю, вона все міцніє і стає неначе [b]дуб[/b]. :family: Щодня я насолоджуюсь своєю дитиною, бачу як вона зростає і уявляю наше майбутнє, як ми будемо разом малювати на [b]асвальті[/b], іти вперше в садочок, а потім і в школу...Ти так скоро ростеш, нехочу пропустити жодної хвилини, жодного моменту. Я так тебе люблю!!!!!!!! :heart: :heart: :heart: :heart:

Таточку, я люблю Тебе!
Люблю дивитись Тобі в [b]очі[/b], і бачити в них бездонну блакить небес і ніжні відблиски [b]сонця[/b]...
Люблю в холодні і темні дні сидіти в Тебе на колінах, і уявляти, що я маленька безтурботна дівчинка, відчувати, як сильно Ти любиш мене, і знати, що Ти ніколи не залишиш...
Ти знаєш про мене все, бо "Ти виткав мене в утробі [b]матері [/b]моєї ", а я знаю , що Тобі не байдужі жодні подробиці мого життя: які шкарпетки я сьогодні одягну і якою зубною пастою користуватимусь...
Ти хочеш підказати мені, чи будуть сьогодні на [b]асфальті [/b]калюжі, в якому місці впаде [b]цеглина [/b]з недобудованого будинку, і якою дорогою мені слід йти, щоб цього уникнути...
В дні турбот і суєти, ти як той столітній [b]дуб[/b], в тіні якого я можу знайти захист, відпочинок і відновлення сил....
Найбільше я шкодую про те, що засмучую Тебе своєю нестриманістю та гордістю...
Ти пожертвував ради мене життям Свого Сина, а я не можу змовчати, коли мені видається, що мною користуються, змушуючи мити посуд, прати брудні [b]підгузки[/b]та годувати котів...
Ти пробачив мені УСЕ, а мені буває важко стерпіти лихий погляд або зневажливе слово...
Ти чекаєш ранку, щоб обійняти мене, а я, інколи, забуваю навіть привітатись...
О, як же я люблю Тебе, і як я хочу любити Тебе ще більше, щоб бути схожою на Тебе у всьому, мій Батьку Небесний... :heart: :heart: :heart: :heart: :heart: