Неведимка, треба старатись відпустити ситуацію і віддати її іншим:Богу, сповіднику, друзям виплакатись, напиши йому прощального довгого листа з усіма своїми словами(і не відправляй а знищ його зі злості),т.і.:є лесятки різних способів, виплач, розізлись, не носи в собі, пробач і забудь. Займись собою:танцями, творчістю, благодійністю.

Думаєш, о легко, мені так казати. Розумію що ще мало часу пройшло що це незрозуміло і дуже боляче для тебе . Але поки ти цього не зробиш і не переступиш життя яке було вчора- нове не розпочнеться. Час лікує все але він також і швидко минає.
Знаєш дехто все життя жаліється і плаче від болю, але життя проходить.

Ти обов"язково ще зустрінеш своє справжнє кохання, і тоді син зрозуміє що ти щаслива, і не буде задавати лишніх питань. Він сам все зрозуміє.

krapk@ написав:а в мене є питання. Все було справді чудово, і раптом подзвонив і сказав таке???

в мене була така ж ситуація... правда без дитини, але я була надто молода, щоб зрозуміти що це ще не трагедія. зустрічалися, любилися аж раптом поїхав до Києва і пропав, поміняв номер телефону, а коли я дізналася і подзвонила (мусіла ж почути на власні вуха що то кінець) сказав "не ображайся, але..."
вже будучи заміжньою зрозуміла наскільки різні ми з чоловіками. але і серед них трапляються свідомі, а бувають і покидьки... почитай-послухай Ірену Карпу (мені свого часу дуже допомагала її життєва позиція). як би це не банально звучало, але все буде добре... земля крутиться, дитинка росте, а знайти порядного чоловіка - питання часу... і цей досвід в майбутньому вам згодиться, бо будете мудріші та сильніші, вимогливіші до людей, що вас оточують.

а в мене є питання. Все було справді чудово, і раптом подзвонив і сказав таке???

Неведимка

і це минеться

повір ,ти ще будеш щаслива ,просто треба знайти в собі сили втерти сльози і жити далі

цей чоловік зрадник та негідник,навіщо тобі такий?навіщо за ним сумувати ,я би поспівчувала просто тій жінці з якою він зараз,бо не факт що і з нею колись так не вчинять

на світі ще море самотніх прекрасних ,добрих ,люблячих чоловіків

але лиш дівчата,прошу вас не плачте,не жалійте себе і не сумуйте ,бо від таких заплаканих втікають ,потім вже як він буде твій,то можна буде і поплакатись,бо ясно що всім хочеться щоб хтось пожалів,пригорнув,підтримав ,але не відразу ,це чоловіків лякає та угнітає
і чим довше перебуваєте в такому депересивному стані,тим на довше відтягуєте можливість нових щасливих стосунків

Відповідь в класиків:
Если жизнь тебя обманет,
Не печалься, не сердись.
В день уныния смирись.
День веселья, верь, настанет!
Сердце в будщем живет.
Настоящее постыло...
Все мгновенно. Все пройдет!
Что пройдет, то будет мило.
(Пушкин)

А цей вірш написала дівчина, яка пережила схожу біль як ти:
Умер кто-то другой, не я умерла,
Умер кто-то, кто мне не нужен...
Я ему боль, печаль и тоску отдала,
Словно горстку черных жемчужин.

Он теперь далеко-далеко,
Я тревожить его не стану...
Майский день, а на сердце тепло и легко,
Словно ты возвратился нежданно.

А трава зеленеет и тянется ввысь,
Корни дуба асфальт пробивают...
Что-то кончилось... что-то, но только не жизнь,
Ветерок мне смеясь напевает.

Нашому синові було півтора місяця, коли мій коханий подзвонив з роботи і сказав, що він зустрів іншу, а ми йому не потрібні "на сина йому взагалі наплювати "..... Він поїхав за тисячі кілометрів, що б я не влізлаа в його життя. Самотність і сльози стали моїми друзями. Ця людина вбила у мені віру в людей.Моє серце розривалося на частини, я просто повільно вмирала. Мене зрозуміють тільки ті, хто був у цьому пеклі з якого якщо і є вихід і знаходиться в нашій підсвідомості, на яке ми ніяк не можемо вплинути. Рівно рік я прокидалася і засинала з його ім'ям. Я чекала, що він повернеться, але цього так і не відбулося. Я його не забула, немає сил забути. Просто біль не може пройти. Я починаю нове життя! Через півмісяця я поїду разом з сином з того життя, де можливо почати все з початку через те, що пам'ять не дає забути ЩАСТЯ, ЛЮБОВ, РАДІСТЬ І ВІРУ - ЯКІ У НАС БУЛИ, але в одну мить все відняли. А як же сину розказувати про любов, яка була і десь ділася?