mari » 30 липня 2014, 09:13
Декілька молодих менеджерів, що тиждень навчалися на курсах підвищення кваліфікації, бігли коридорами аеропорту. Це було ввечері у п’ятницю, усі хотіли летіти на вихідні додому.
Чоловіки спізнювалися. Рейс літака відкладали вже кілька разів.
Бігли коридорами летовища, стискаючи в долонях паспорти, квитки та ручки валіз.
Зненацька двоє з них одночасно і ненавмисне зачепили кошик з яблуками, що стояв на лотку.
Яблука розсипалися по підлозі.
Не зупинившись і навіть не озирнувшись, чоловіки помчали далі. Їм поталанило – на літак вони встигли.
Всі, крім одного.
Один чоловік затримався. Йому стало неприємно через прикрість, яка спіткала господиню лотка.
Гукнув товаришам, щоб не чекали на нього. Потім зателефонував дружині, що прилетить наступним рейсом.
Тим часом розсипані яблука так і лежали на підлозі.
Враз чоловік збагнув, що продавчиня, молода дівчина, – незряча. Завмер на місці, приголомшений.
Великі сльози котилися по дівочих щоках.
Раз у раз вона нахилялася до підлоги, даремно намагаючись позбирати яблука, тоді як сила-силенна людей проходила повз неї, не затримуючись і навіть не звертаючи уваги на те, що діється.
А молодий менеджер опустився коло дівчини навколішки і заходився збирати плоди. Потім допоміг їй розкласти все на лотку.
Ще збираючи яблука, він побачив, що багато з них є ушкодженими через падіння на кам’яну підлогу. Такі яблука він поклав у кошик.
Далі витягнув гаманця і запитав дівчину:
– Ти добре почуваєшся?
Вона, усміхаючись, підтвердила це граційним кивком голови.
Чоловік простягнув їй купюру вартістю 100 євро.
– Прошу, візьми це. Я хочу відшкодувати збитки, яких ми тобі завдали. Сподіваюсь, ми не зіпсували тобі дня.
Чоловік уже відходив, коли дівчина загукала:
– Пане, будь ласка!..
Зупинився, обернувся, поглянув у невидющі очі.
Тоді вона запитала:
– Ісусе, то справді Ти?
Чоловік зупинявся не раз, поки дістався до зали очікування. Питання знедоленої сліпої дівчини дзвеніло у вухах, обпікало серце:
– Ісусе, то справді Ти?
А тебе вважають інколи Ісусом?
Із книжки Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»
Декілька молодих менеджерів, що тиждень навчалися на курсах підвищення кваліфікації, бігли коридорами аеропорту. Це було ввечері у п’ятницю, усі хотіли летіти на вихідні додому.
Чоловіки спізнювалися. Рейс літака відкладали вже кілька разів.
Бігли коридорами летовища, стискаючи в долонях паспорти, квитки та ручки валіз.
Зненацька двоє з них одночасно і ненавмисне зачепили кошик з яблуками, що стояв на лотку.
Яблука розсипалися по підлозі.
Не зупинившись і навіть не озирнувшись, чоловіки помчали далі. Їм поталанило – на літак вони встигли.
Всі, крім одного.
Один чоловік затримався. Йому стало неприємно через прикрість, яка спіткала господиню лотка.
Гукнув товаришам, щоб не чекали на нього. Потім зателефонував дружині, що прилетить наступним рейсом.
Тим часом розсипані яблука так і лежали на підлозі.
Враз чоловік збагнув, що продавчиня, молода дівчина, – незряча. Завмер на місці, приголомшений.
Великі сльози котилися по дівочих щоках.
Раз у раз вона нахилялася до підлоги, даремно намагаючись позбирати яблука, тоді як сила-силенна людей проходила повз неї, не затримуючись і навіть не звертаючи уваги на те, що діється.
А молодий менеджер опустився коло дівчини навколішки і заходився збирати плоди. Потім допоміг їй розкласти все на лотку.
Ще збираючи яблука, він побачив, що багато з них є ушкодженими через падіння на кам’яну підлогу. Такі яблука він поклав у кошик.
Далі витягнув гаманця і запитав дівчину:
– Ти добре почуваєшся?
Вона, усміхаючись, підтвердила це граційним кивком голови.
Чоловік простягнув їй купюру вартістю 100 євро.
– Прошу, візьми це. Я хочу відшкодувати збитки, яких ми тобі завдали. Сподіваюсь, ми не зіпсували тобі дня.
Чоловік уже відходив, коли дівчина загукала:
– Пане, будь ласка!..
Зупинився, обернувся, поглянув у невидющі очі.
Тоді вона запитала:
– Ісусе, то справді Ти?
Чоловік зупинявся не раз, поки дістався до зали очікування. Питання знедоленої сліпої дівчини дзвеніло у вухах, обпікало серце:
– Ісусе, то справді Ти?
А тебе вважають інколи Ісусом?
Із книжки Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»
