ну і ще думаю дитина почувається обділеною, бо сестричка на грудному годуванні і спить коло мене. а Тоня була на ГВ лише 3,5 міс., і то два з них я зціджувалася. тому вночі вона часто приходить спати до нас

велике вам спасибі! у нас на разі ситуація така - спати у садку відмовляється, але ми домовилися обідати там. трошки почала гратися з дітками, вдома називає імена (Максимко, Антошка, Машка). а найбільше наше досягнення - ми вивчили віршик і розповіли його у групі перед всіма. на танцях донечка пішла САМА в танцклас і не плакала ціле заняття.
щодо вашого припущення про її віддалення від сім'ї - я схильна думати, що так є. і можливо через те, що я з Христинкою відвожу її в садок, там залишаю і з молодшою повертаюся додому. з татом вона йти не хоче. і взагалі останнім часом бунтує проти нього. може тому, що тато заставляє розважати бабу по скайпу.
книги взяла на озброєння. на тренінг плануємо приїхати. і вірю, що все в нас буде добре

Можливо, це лише припущення,
Є можлива ймовірність що її ображали в яслях, так має напругу в садочку,яка насамперед проявляється в поведінці і їжі, а можливо і не ображали, а зараз з"явився страх відділення від мами, тата і сестри і тому вона протестує. Виявляє це так як вміє. Або плачем або істерикою або сумом. На це треба дати дитині дозвіл і можливості показати свої емоції, проявляти їх. Приймати їх, обгворювати їх з нею. Співчувати,і переключати після обговорення увагу. Я бачу що ти розстроєна... тебе розумію... я бачу що ти плачеш..мені так шкода.... Я теж колись ходила в садочок. ... і тато там був...і сестра твоя піде...і бабця ходила...
Є діти які з певних причин включаючи їх характер, не можуть адаптуватись в садку і це їх сильно ламає, і точно не факт,і не оправдання :а як тоді буде в школі, мушу водити- бо не зможе в школу ходити. Так ось це неправда і неправильно, тому якщо дитина більше місяця-півтора регулярних відвідин буде себе далі так поводити як ви писали, подумайте чи їй варто ходити і мучити себе?

Для адаптації успішно йдуть ігри з ляльками яких водять в садочок, в ролі виховательок і дітей. Грайтесь.
Часто дійсно адаптація, привикання і змирення з тим що так мусить бути- розслабляє дитину і вона перестає активно реагувати на нове, незвичне і саме головне- звикає бути сама.

Темнота, забере,боязнь голосних слів чи сварок, покарання- це можливо її відчуття своєї неповноціності, непотрібності , брак безумовної любові.
Любити якщо будеш чемна, якщо спатимеш,якщо їстимеш, ..Боїться бути нелюбленою.

Читаю що ви хвалите і любите. Дуже добре. давайте ще більше!ЩЕ і ще! Ще більше ігр з ітлом, обійм, кувиркань, погойдувань на руках, т.і.
Казки- розповідайте їй казки про її улюблених героїв з схожим на неї ім"ям і зовні, про їх боротьбу з темнотою. і т.і. і звісно гарними завершеннями!!!

Утотожнює себе з вами і хоче робити речі як ви,малює вас першою- ви для неї досі цілий світ!ПРИКЛАД!
Нервується коли її не слухають,........Романівна, можливо десь інколи це про вас? (я принаймні така буваю).

Щодо малюнків і катусу: Складається враження що вона зараз поза межами вашої сім"ї, в малюнку зокрема вона вище усіх і з татом, а ви з дитиною собі окремо- бачите? Або відчуваєте це самі. Особливо кактус: в нього великі колючки(це ймовірно вона так захищається від світу і агресує), але що там найважливіше: він без основи, він якби в повітрі( без сили сім"ї і підтримки).Відчуваєте? бачите? Таке буває коли дитина починає потрохи відділятись від сім"ї, або не чує підтримки.

Звинувачувати себе точно ні в чому не варто, думаю що ви чудові батьки. Раз ви цим турбуєтесь, ти більше хороші батьки.

Чим ще можна помогти ВАМ їй :
- все робіть поступово, ніщо з дітьми не робиться взагалі різко.
Вона ТОЧНО! навчиться з часом бути без вас, і на танцях і в садочку.

-домовляйтесь( сьогодні спробуй побути в садку трішки довше -але я обовязково за тобою прийду. Я точно чекаю тебе за дверима коли танцюєш, я поруч з тобою, я тебе відчуваю..)

-Почитайте Ю, Гіпенрейтер, Б.Драпкіна.

-жалійте, приймайте її відчуття, вони дуже важливі, неможливо виховати дитину егоїстом чи істеричкою люблячи її і приймаючи її.
На це є чудова історія , справжня, від жінки, яка доглядала дівчинку в ізраїльській сім"ї (забирала її зі школи і була з нею вдома поки мама не приходила. Одного разу вчителька в школі сказала що дитина вела себе погано,і вона записала це в щоденнику, та просила передати цю інформацію мамі. Жінка передала це мамі. Коли вона запитала чи мама сваритиме дівчинку за це і щось говоритиме, та відповіла: А навіщо? Ні. Школа- це вже зробила,там місце уроків і покарань, а в нас вдома- місце любові і прийняття . Де ще її любитимуть?

- не виясняйте стосунки між собою в її присутності, ви поки що для неї і до піділіткового віку - Ідеали стосунків.
- не вимагати любові по скайпу до бабусі,тим більше в 3 роки!!!!!!!!!! діти не можуть любити на відстані, когось по той бік екрану, і ніякими речами цього не купиш. Не хоче говорити в той момент- іншим разом поговорить, так і пояснюйте бабусі.

-щоб укріпити її відділення, їй окрім вашої безумовної любові з чоловіком потрібно РИТУАЛИ сімейні, довіра,і т.і..і..!
Я розкажу це в суботу о 12.00 на тренінгу!


В тексті я написала багато раз ймовірно, можливо, тому ще не має таких гуру які б набагато краще за тата з мамою відчували що потрібно їх дитині. Можуть бути лише поради на тут і зараз. Тож я спробувала поділитись тим що знаю, і ділитимусь далі.
Мені б такі знання які є в мене зараз, сильно б пригодились 10 років назад. Тож можливо хоч вам знадобляться.
Успіхів!

Думаю я відповіла на ваші запитання. А там- час покаже.

mari, дякую, що відгукнулися!
відповідаю на ваші питання:
[b]-то скільки часу ви витримали 1 раз в яслях?[/b]
ми ходили в ясла біля двох місяців, включаючи три тижні хвороби. кілька разів вона залишалася на сон, потім почала пісятися і двічі втікала з садка (один раз вийшла з групи на вулицю, бо виховательки в той час не було). ми мали серйозну розмову з дирекцією з того приводу. дитина таку поведінку пояснювала двома словами - "ляля б'є".
[b]то ви її водите зараз чи вже ні?[/b]
зараз ми ходимо до обіду. снідати вона відмовляється, тому годую зранку вдома. вчора забулася і обідала в садочку, я в той час чекала за дверима, доня мене не бачила. сьогодні не обідала, бо сиділа в стороні на стільці і я вирішила забрати її ще до обіду.
[b]-окрім плачу і відмов від їжі, після садочку які ще зміни настрою і емоцій є в дитини?[/b]
ми після садочку ідемо гуляти, то вона може не слухати мене, вірніше не чути - робить вигляд, що не чує мого звертання до неї, а потім сміється. у мене складається враження, що у садку вона як пружина, а потім ця пружина розтискається.
[b]- помалюйте з нею-2 малюнки на тему вашої сім‘ї(намалюй нас) і хай намалює кактус, вишлете сюди або в пп,а ще краще покажіть дитину як вона буде це робити або приїжджайте на тренінг про силу!!! покажете малюнки[/b]
малювати вона дуже любить. я покажу її малюнок сім'ї, який доня намалювала з власної ініціативи, її ніхто не просив. плямку під татом намалювала молодша)
[url=http://i024.radikal.ru/1310/c6/c797a50ca635.jpg][img]http://i024.radikal.ru/1310/c6/c797a50ca635t.jpg[/img][/url]
зліва направо - тато, найвище - сама Тоня, потім Христя і мама.
завтра зазніму процес малювання і скину Вам в пп.
[b]-яку і скільки уваги ви зараз її приділяєте тілу(обійми,цілунки,покарання)?[/b]
обіймаю і цілую дуже часто. і щодня ми говоримо одна одній, що любимо, я її, а вона мене. перед сном у нас це як молитва - поцілунки, обійми і зізнання в любові.
щодо покарань.каюся, іноді кричу, іноді отримує по дупі. але за останній рік це значно зменшилося, я себе перевиховую.
[b]- чи дозволяють вам бути на танцях присутньою і це не викликає проблем з вчителькою?[/b]
на танцях вчителька сама наполягала мені бути присутньою і не заперечувала, але й не акцентувала на тому увагу. ми мали літню перерву від танців, сьогодні пішли вперше після канікул. дитина пішла сама в танцклас і на переві прибігла лише попроситися в туалет. потім знову побігла в танцклас і гарно займалася до кінця.
[b]-чого на ваш погляд дитина боїться, що може впісятись,перестати їсти? це невпевненість в людях,дітях,крик,образа,страх бути самою,покинутою,що її не люблять? т,і,[/b]
боїться темноти. то заслуга діда, який постійно говорив, що в темноті живе бабай, а потім міг ще ховатися в темну кімнату і говорити звідти зміненим голосом. це було ще минулого року, я дідові тоді вичитала по зав'язку. але в темну кімнату Тоня не зайде попри мої переконання, що ніяких бабаїв не існує. ще вона боїться, що її хтось забере за непослух. це вже мій промах, бо я розказала, що неслухняних діток, які багато кричать і не слухають батьків, забирає старий дідо. про те, що я її не любитиму за погану поведінку, я ніколи не говорила, тому не можу сказати, є в неї такий страх чи ні. з молодшою сестричкою у них бувають перепалки про нелюбов, то Тоня просто докладає мені "Кука (то Христя) казала, що мене не любить". при сімейних з'ясуваннях стосунків встає між мною і чоловіком та читає нам мораль.
[b]-3 роки це можливий час кризи,протестів і образ,ваша дитина як проявляє це? чи може не проявляє ніяк? коли капризує найбільше і як веде себе перед сном?[/b]
дозволяє собі говорити зі мною на підвищених тонах. хоча, то мабуть, моє відображення, бо я емоційна і імпульсивна людина, попри старання тримати себе в руках. одну бабусю любить більше. другу бачила лише по скайпу і іноді відмовляється з нею спілкуватися. чоловік каже, "якщо не будеш говорити з бабусею, то вона тобі нічого не купить". я проти таких фраз
капризує, коли починається конкуренція з сестрою за іграшку, коли хоче щось в магазині тут і зараз, коли хоче щось вже і негайно, а задовольнити нема можливості.
останнім часом може вдарити Христинку, але раніше Христина її постійно била і кусала
[b]-які стосунки в дитини з татом і молодшою дитиною?[/b]
тато вміє бесідувати з нею. але тато цілими днями на роботі, а потім цілий вечір може просидіти за комп'ютером. іноді дурачиться з обома, іноді гуляє сам без мене, іноді малює з ними. з сестричкою ревнощів не було, але молодша моя набагато сильніша характером. думаю, що з народженням другої доні Тоні почало надходити менше увага навіть у плані взяти на руки, бо я сама була з дітьми без сторнньої допомоги. Тоня вивчала молодшу сестру, їй була цікавою поведінка Христі. коли Христя її не слухає, то дуже нервується, аж труситься, може вдарити рукою. а коли між ними все добре, то бере на себе роль мами, а Христі відводить роль дитини. Христинка коли отримує якийсь цукерок, то завжди питає де для Тоні ще один. люблять смішити одна одну, люблять разом гратися у активні ігри, разом малюють чи ліплять.

хочу уточнити, коли і де проводиться тренінг про силу?

романівна, маю запитання:

-то скільки часу ви витримали 1 раз в яслях?
то ви її водите зараз чи вже ні?
-окрім плачу і відмов від їжі, після садочку які ще зміни настрою і емоцій є в дитини?
- помалюйте з нею-2 малюнки на тему вашої сім‘ї(намалюй нас) і хай намалює кактус, вишлете сюди або в пп,а ще краще покажіть дитину як вона буде це робити або приїжджайте на тренінг про силу!!! покажете малюнки
-яку і скільки уваги ви зараз її приділяєте тілу(обійми,цілунки,покарання)?
- чи дозволяють вам бути на танцях присутньою і це не викликає проблем з вчителькою?
-чого на ваш погляд дитина боїться, що може впісятись,перестати їсти? це невпевненість в людях,дітях,крик,образа,страх бути самою,покинутою,що її не люблять? т,і,
-3 роки це можливий час кризи,протестів і образ,ваша дитина як проявляє це? чи може не проявляє ніяк? коли капризує найбільше і як веде себе перед сном?
-які стосунки в дитини з татом і молодшою дитиною?

Спершу можна розглядати дитину в концепції усієї вашої сім‘ї, на що я і задаю питання, якщо є потреба можна звертатись до дит.психолога. Надіюсь вона теж тут відповість і ми дамо вам потрібний вам зворотній звязок! добре що ви звернули увагу на проблему вже а не через пару років! Хвалю!

В даному консультативному розділі відповіді дає лише консультант,можливі лише уточнюючі запитання до консультанта по темі, якщо у вас така ж проблема.

додам, що дитина від ранку до обіду сидить на кріслі в стороні від інших, відмовляється гратися, ліпити, малювати і каже, що чекає на маму. до хвороби ходила два тижні із задоволенням, залишалася на сон, мала багато вражень і розказувала щовечора про садок

доброго дня.
потрібна ваша порада і скерування у правильний бік
моя старша донечка Антоніна має 3 рочки і 8 місяців. у 2 роки і 3 місяці я віддала її у ясла. адаптовувалася важкувато, бо було багато старших діток, а вона практично не говорила ще (то у нас в силу родової травми). дитина не відстає у розвитку, просто є залишкові явища - збудливість і пізніше почала розмовляти. у яслах вона спочатку просто плакала, потім почала обпісюватися, бо був хлопчик, який бився, а вона не вміла пожалітися. тоді ми припинили ходити до садочку.
цьогоріч у вересні ми пішли у молодшу групу. перед тим ми мали бесіди про садочок, як там гарно і цікаво. перший тиждень залишалася до обіду, з наступного тижня сама залишилася на сон. щовечора просила розбудити зранку, аби не проспати в садок. а на третій тиждень захворіла і ми місяць були вдома. з понеділка повела знову, Тоня плакала, забрала в обід. наступного дня попхинькала і пішла спати. а вчора то плакала настільки сильно, що вже о 10 подзвонили забрати. правда потім притихла і я забрала в обід. обідати в садку вона відмовилася, причому раніше навіть при сильному плачі їла все,а вдома не снідала бо "в садочку буду їсти".
цілий вечір плакала, що не піде, ми з чоловіком говорили і пояснювали як могли. зранку нова історія - не піду і все. трохи забалакала, вона сама собі одяг вибрала і зачіску, 100 разів сказала, що не буде ні спати, ні їсти в садочку, ні навіть пити чай. я пообіцяла, що спати не буде, і їсти також, бо погодувала її вдома. прийшли, гарно перезулася, зайшла в групу... і сльози горохом.
я по дорозі додому зустріла маму хлопчика з нашої групи, то вона казала, що Тоня вчора так сильно плакала, що вона сама хотіла мені телефонувати. і ще Тоня під час плачу пила чай і порскнула тим чаєм. я думаю, діти почали сміятися, тому вона і відмовляється тепер їсти і пити. у нас вже один раз було так, що вона під час прогулянки бігла і кілька разів впала,я зробила зауваження, аби не бігала так швидко, щоби не падати, то вона потім кілька днів відмовлялася йти на прогулянку, бо боялася впасти...
а ще ми ходимо на танці. Тоня любить, їй вдається, але я маю бути присутня у танцкласі, бо інакше в дитини істерика. і головне, що на сцені виступає і не плаче. лише перед першим виступом боялася чомусь попроситися в туалет, почала плакати. я не могла зрозуміти причину плачу, а вона обпісялася і лише тоді сказала, що хоче в туалет.
садочковий психолог сказала, що то проблеми з соціалізацією. я переживаю, аби у дитини не заклалися комплекси і невпевненість у собі, щодня повторюю, що люблю її незважаючи ні на що і навіть коли трохи нагримаю, то все-рівно люблю. містечко у нас маленьке, нема ніяких гуртків для малюків, лише танцювальний.
буду рада любій пораді