Naya » 02 січня 2010, 14:38
Велике-велике дякую!!!!
Жаль добралася до компа аж сьогодні, а то точно полегшало б раніше від ваших теплих, добрих слів. *)
Ми потроху беремо себе в руки, в татка пару вихідних, то нам легше, нога болить менше, то ми вже навіть гуляли. А на Новий рік ходили в гості до бабусі, то під салютами так спали гарненько, що й не хникнули. Навіть не гадала, що на мою дитину так впливає свіженьке повітря - ми лиш на вулицю, вже очки закриті і спунькаємо тихенько. Вже жартуємо, що нам жити тре на вулиці, тоді дитя буде тихо спати, а не капризувати :D .
mari анемії наче нема, їсти апетит вже зараз є, але нема часу. :D Часом татко з ложки годує, часом їм раз в день, бо маля весь час вимаагє уваги. Бабці мені вже кажуть, та хай покричить, а ти поїж, але не можу я так. Як я можу їсти, коли він кричить, аж синіє і губки трясуться. Та не можу!!!!
Але зараз татко вдома, то нам і веселіше і легше. Мама повеселіла, (а може то ше свята такий настрій наганяють) і вже хоче на великі дистанції. Вмовляє тата їхати втрьох в білий лебідь по пилосос. Надіюся, що скоро ми вже виберемося в слінгоклуб( я давно планувала з малям туди, щоб підібрати нам слінг) та на зустрічі мамусь.
А от з грудьми тре шось вирішувати. Все ніяк не зберуся набрати Дашу і попросити щоб приїхала. То мені здається, що вже все йде на поправку і не хочу її турбувати, і коли прикладаємося наче не болить, тоді знову болить, а вдіти нічого не моуж, бо коли торкатися - болить, і отаке от.
Велике-велике дякую!!!! :kiss: :kiss: :kiss:
Жаль добралася до компа аж сьогодні, а то точно полегшало б раніше від ваших теплих, добрих слів. *)
Ми потроху беремо себе в руки, в татка пару вихідних, то нам легше, нога болить менше, то ми вже навіть гуляли. А на Новий рік ходили в гості до бабусі, то під салютами так спали гарненько, що й не хникнули. Навіть не гадала, що на мою дитину так впливає свіженьке повітря - ми лиш на вулицю, вже очки закриті і спунькаємо тихенько. Вже жартуємо, що нам жити тре на вулиці, тоді дитя буде тихо спати, а не капризувати :D .
[b]mari[/b] анемії наче нема, їсти апетит вже зараз є, але нема часу. :D Часом татко з ложки годує, часом їм раз в день, бо маля весь час вимаагє уваги. Бабці мені вже кажуть, та хай покричить, а ти поїж, але не можу я так. Як я можу їсти, коли він кричить, аж синіє і губки трясуться. Та не можу!!!!
Але зараз татко вдома, то нам і веселіше і легше. Мама повеселіла, (а може то ше свята такий настрій наганяють) і вже хоче на великі дистанції. Вмовляє тата їхати втрьох в білий лебідь по пилосос. Надіюся, що скоро ми вже виберемося в слінгоклуб( я давно планувала з малям туди, щоб підібрати нам слінг) та на зустрічі мамусь.
А от з грудьми тре шось вирішувати. Все ніяк не зберуся набрати Дашу і попросити щоб приїхала. То мені здається, що вже все йде на поправку і не хочу її турбувати, і коли прикладаємося наче не болить, тоді знову болить, а вдіти нічого не моуж, бо коли торкатися - болить, і отаке от.
