Мені цього разу було себе шкода ,бо при болючих переймах відносно довго(тоді мені здавалось що то безкінечно довго) не дозволяли тужитись ,бо плід і голова були великі.Народила рівно через 2 год після того як відійшли води і почались перейми.

Але як почитаю ваші страшні розповіді про розриви ,надрізи,стимулювання ,видавлювання і т.д.,то я ,звичайно,народжую, дякувати Богу, дуже й дуже легко.Цього разу також без розривів та тріщин.Лікарка аж сама зраділа,мабуть,більше ніж я.

"Привозят раз зимой на нашу «скорую» роженицу из далёкого хутора на своём транспорте. Женщина лежит на заднем сидении «москвича», стонет. Стали её извлекать, чтобы в роддом занести(он рядом с неотложкой). Смотрим – а у неё уже головка младенца между ног торчит. Причём головка одетая в чепчик. Мы в осадок выпали, а папаша объясняет: - Да подъезжали уже, а он полез. Ну я ему чепчик и надел, чтоб не застудился. Зима всё-таки. Так что иногда рождаются не только в рубашках, но и в чепчиках."

У мене в 22 40 почались перейми,в 23 20 я приїхала в пологовий будинок, переодяглась в сорочку ,дівчина на прийомі мене ліниво оформляла,а в мене очі на лоба лізли.Так само ліниво покликала лікаря,лікар так само ліниво почав дивитись,як подивився щось крикнув,враз привезли каталку,не памятаю як я на ній опинилась,в очах темно,думла що вже помираю так вони мене злякали тим що заметушились.Десь за 10-15 хв я народила .Навіть лікарі були в шоці дякувати Богу все добре.Пішла своїми ногами в палату.Доця відразу була біля мене .Я всю ніч не спала,тримала її на руках,так мені було дивно,що нас тепер двоє.

З синочком по годинах не памятаю,але десь приблизно через годину після початку переймів народила за дві потуги.
Кола я приїхала в пол. буд. і прийшла в родзал мене залишили там одну і сказали ходити.я так стала на місці і чую що не можу порухатись такий дикий біль,кричу щоб підійшли,а вони чого кричиш ? В мене таких на поверсі чотири,навіть кави не дасьте попити(наперед не домовлялась).Я лягла,вона також шуганулась,почала кричати,вся бригада прилетіла,і от вже синочок у мене на животику.Ця лікарка також була в шоці.Кожен раз мені казали,що було б супер,якби всі жінки так народжували.
При перших пологах татка навіть в місті не було,дещо завчасно почались.Приїхала з подругою,яка молилась за мене в коридорі.
А коли народжувався синочок татко не захотів бути присутнім в родзалі ,я не наполягала,бо не боялась,і не бачила в тому резону.
Лялю приклали до грудей і покликали татка,ми разом 2 год протусувались,потім пішли разом в палату,синочок був з нами.Через деякий час татка відпустили,бо то вже було під ранок,а самі потім дрихнули весь день.
Мене порівняно з першим разом лікарі та медсестри майже не турбували,я нвіть думала що забули за нас.