westa » 09 квітня 2013, 00:41
Почну з того , що з перших днів вагітності я знала , що буде хлопчик . Він мені приснився . Я підрахувала , що дитятко має народитися десь 16 травня і так воно і сталося.
Того дня я прокинулася в 6 ранку , трохи нив поперек . Підготувала всіх домашніх ( тата і брата ) , повідомила маму , щоб була готова приїхати і почала пекти торт.
Треба ж було чимось зайнятися :) Десь в 12 перейми стали часті і регулярні , я почала збиратися в роддом . По дорозі я згадала , що годуючим не можна шоколаду , тому купила велику плитку і зразу почала їсти ( хоч апетиту не було , самі розумієте - перейми ) , але переживала , що в ппологовому відберуть
Поступила я в 14 год ( БАМ , 4-ий поверх ) і далі вже було не так весело. Після Школи Материнства я була дуже вумна і вірила , що зможу контролювати процес , але , на жаль , не так сталося , як гадалося - ніхто мене не питав. При першому ж огляді мені зробили амніотомію , я навіть пікнути не встигла
. Я з того жалю так розплакалася , що аж перейми стали слабші ( хоч після процедури мало бути навпаки ). О 18 год мене подивилися , відкриття було 5 см і вирішили стимулювати , я вперлася , що не дам
Вони , бачте , спішать , бо зміна в 8 закінчується
Мені дали спокій , сказали - мучся собі далі , як така мудра. А через годинку ( вибачте за такі деталі ) захотілось мені в туалет . Пройшла пару кроків - бачу , щось не то . Розумію , що то потуга
. Мама побігла когось кликати , а там якраз жінка народжує і ще одна поступає . Коли прибіг персонал , то мене просто висадили на крісло , сказали потужитися і Богданчик народився в 19.30. Правда , лікарка з переляку зробила мені епізіотомію , хоч не було потреби ( мама , коли ходила дякувати , випадково почула як її сварила за це завідувачка ) . А потім я всіх налякала . Розривів крім розрізу в мене не було , а тут раптово почала кровити вся слизова . Скликали пів пологового , штопали 2 год ( без знеболення , бо в мене алергія на лідокаїн ) , довго капали , але все закінчилося добре.
Синочок народився 3 300 , 52 см , кричав так , що почули на Дружбі ( теребовлянській )
От така наша історія
Почну з того , що з перших днів вагітності я знала , що буде хлопчик . Він мені приснився . Я підрахувала , що дитятко має народитися десь 16 травня і так воно і сталося.
Того дня я прокинулася в 6 ранку , трохи нив поперек . Підготувала всіх домашніх ( тата і брата ) , повідомила маму , щоб була готова приїхати і почала пекти торт. :crazy: Треба ж було чимось зайнятися :) Десь в 12 перейми стали часті і регулярні , я почала збиратися в роддом . По дорозі я згадала , що годуючим не можна шоколаду , тому купила велику плитку і зразу почала їсти ( хоч апетиту не було , самі розумієте - перейми ) , але переживала , що в ппологовому відберуть :hi:
Поступила я в 14 год ( БАМ , 4-ий поверх ) і далі вже було не так весело. Після Школи Материнства я була дуже вумна і вірила , що зможу контролювати процес , але , на жаль , не так сталося , як гадалося - ніхто мене не питав. При першому ж огляді мені зробили амніотомію , я навіть пікнути не встигла :dash: . Я з того жалю так розплакалася , що аж перейми стали слабші ( хоч після процедури мало бути навпаки ). О 18 год мене подивилися , відкриття було 5 см і вирішили стимулювати , я вперлася , що не дам :aggressive: Вони , бачте , спішать , бо зміна в 8 закінчується :scare: Мені дали спокій , сказали - мучся собі далі , як така мудра. А через годинку ( вибачте за такі деталі ) захотілось мені в туалет . Пройшла пару кроків - бачу , щось не то . Розумію , що то потуга :scare: . Мама побігла когось кликати , а там якраз жінка народжує і ще одна поступає . Коли прибіг персонал , то мене просто висадили на крісло , сказали потужитися і Богданчик народився в 19.30. Правда , лікарка з переляку зробила мені епізіотомію , хоч не було потреби ( мама , коли ходила дякувати , випадково почула як її сварила за це завідувачка ) . А потім я всіх налякала . Розривів крім розрізу в мене не було , а тут раптово почала кровити вся слизова . Скликали пів пологового , штопали 2 год ( без знеболення , бо в мене алергія на лідокаїн ) , довго капали , але все закінчилося добре.
Синочок народився 3 300 , 52 см , кричав так , що почули на Дружбі ( теребовлянській ) :hi:
От така наша історія :rose:
