Ysmishka » 30 січня 2014, 11:31
westa, мала аналогічну ситуацію. Теж мала аналогічну ситуацію. Народжувала вже сама. І чому це ви не маєте морального права, бо він не хотів дитини? Ви, що без його участі її зачали? Чи зробили - це обманом? Я теж перші місяці звинувачувала себе. А потім подумала, що моя дитина і так не має нормального тата, то чому я її маю обмежувати ще в чомусь і матеріальному заради своєї гордості чи чужого гонору. Теж були погрози і за відсудження і взагалі зневажливе ставлення, але то треба пережити, бо офіційні аліменти, то все таки приходять як обов язок, а не як подачка. Тим більше як з людиною дуже тяжко домовитись. Якщо ж у вас немає матеріальної потреби критичною, тоді в обов язковому порядку оформити офіційну відмови, щоб убезпечити майбутнє дитини. Наш "тато" на жаль на це не погодився, тому платить аліменти. До трьох років платив і на мене 200 грн. Мій вже школярик. Але моя Вам порада з огляду, на досвід, не витрачайте своїх сил і енергії на то щоб налагодити відносини з батьком заради дитини. Та дитина якщо не потрібна була йому відразу, то і потім не буде потрібна. Тільки свої сили потратите і ще більше з часом боляче, коли та дитина починає розуміти відношення того "тата" до себе. І за словами психолога я зробила помилку, що дозволяла ті зустрічі для окозамилювання, бо дитині легше сприйняти, що тата просто нема. А якщо він вас не забирав і з роддому, то маєте юридичне право на позбавлення батьківських прав, що для вас і для дитини дуже спростить життя в майбутньому. Тримайтесь.
[b]westa[/b], мала аналогічну ситуацію. Теж мала аналогічну ситуацію. Народжувала вже сама. І чому це ви не маєте морального права, бо він не хотів дитини? Ви, що без його участі її зачали? Чи зробили - це обманом? Я теж перші місяці звинувачувала себе. А потім подумала, що моя дитина і так не має нормального тата, то чому я її маю обмежувати ще в чомусь і матеріальному заради своєї гордості чи чужого гонору. Теж були погрози і за відсудження і взагалі зневажливе ставлення, але то треба пережити, бо офіційні аліменти, то все таки приходять як обов язок, а не як подачка. Тим більше як з людиною дуже тяжко домовитись. Якщо ж у вас немає матеріальної потреби критичною, тоді в обов язковому порядку оформити офіційну відмови, щоб убезпечити майбутнє дитини. Наш "тато" на жаль на це не погодився, тому платить аліменти. До трьох років платив і на мене 200 грн. Мій вже школярик. Але моя Вам порада з огляду, на досвід, не витрачайте своїх сил і енергії на то щоб налагодити відносини з батьком заради дитини. Та дитина якщо не потрібна була йому відразу, то і потім не буде потрібна. Тільки свої сили потратите і ще більше з часом боляче, коли та дитина починає розуміти відношення того "тата" до себе. І за словами психолога я зробила помилку, що дозволяла ті зустрічі для окозамилювання, бо дитині легше сприйняти, що тата просто нема. А якщо він вас не забирав і з роддому, то маєте юридичне право на позбавлення батьківських прав, що для вас і для дитини дуже спростить життя в майбутньому. Тримайтесь.