у мене подруга сама виховує доньку, нормальна дитина, ми допомагаємо, сидимо з малою іноді..але немає ніяких проблем)

[quote="Zyzylka"]Ysmishka а у вас хлопчик чи дівчинка? І чи дитину не ображають в школі що немає батька?[/quote]

Хлопчик. Я теж переживала, що може будуть ображати, вважала його обділеним, але то помилка. Діти то відчувають. В садочку таких було менше, а в школі вже більше дітей, які ростуть з одним із батьків. Є таких у яких один з батьків помер ( в садочку було дві мами померли раптово :cray: ), є хлопчик якого мама просто покинула і не цікавиться... . Тобто я бачу, що він дорослішає з роками і робить свої висновки - в нього є я і він в мені впевнений, є "тато" який інколи приходить і дуже рідко дзвонить і якого він і татом не називає, але я пояснюю, що він є, але з тих чи інших причин з нами не живе. В обіду він себе певно і сам не дасть. Але звісно, що воно йому болить періодами - все стараємся обговорювати.

І я виховую сина сама. Хочеться вирости справжнім чоловіком, може через те інколи більш жорстка, ніж хочеться бути як мамі. Але з боку хтось каже навпаки, що багато дозволяю, а хтось, - що дуже вимагаю. Та впершу чергу я його дуже люблю - про що йому завжди наголошую. Кажуть діти, які ростуть без батьків дорослішають швидше за своїх однолітків. Можливо це і правда.

Ysmishka а у вас хлопчик чи дівчинка? І чи дитину не ображають в школі що немає батька?

СМС,дуже розумію.Ти справишся!!!Вже справилась!!!Молодець,що і так-стільки по поліклініках,по лікарнях і сама...Я теж втомлююсь,психологічно особливо,ціную кожну хвилинку,як чоловік займається з дітьми сам.
А як щодо няні хоч коли небуть,хоч на годинку-дві.Хоч та годинка так швидко пройде...

Виховую донечку сама. Скажу чесно - тяжко. Вдячна, що є мама, яка раз на 3-4 тиждні бере малу до себе на цілу добу і дає мені можливість відпочити. Хтось скаже, що я непутяща мама і як можна змучитись від власної дитини. Для когось так, а для мене важливим є особистий відпочинок, без дитини :) Ми проводимо разом 24 години на добу, 7 днів на тиждень удвох (я живу окремо від батьків). І поняття - погано себе почуваю, чи хочу поспати, чи в мене ПМС не їснує. Бо нема чоловіка поруч, який би хоч на 10 - 20 хвилив зайнявся дитиною. Я не жаліюся :=): Просто кажу як воно є:) А донечку я люблю дуже сильно і тягаю я її всюди за собою :) Мені в побуті вона не заважає,навіть навпаки, але от саме провести час виключно для себе, без малявочки маю потребу.

та от дійсно я не знаю як вона на таке пішла. А тепер вже що скажеш. Дітки є -не лишати ж їх. Він тепере ще почина що то лиш 2 його інші 2 не його і всяку фігню. Каструвати таких треба. І чіп на голову-обминайте дівчата 10 дорогою

[quote="krapk@"]сиджу зла як пес. Вчора був суд у моєї подруги. В неї 4 синочків і чоловік подав на розлучення-важко йому мабуть.... Хоч вони вже рік не живуть (не змогла жити в свекрухи, хотіла просто знімати житло, він не погодився, то переїхала до своїх батьків), він до дітей не приходе, ховається по всяким закуткам парку, як випадково зустріне. Що ж це робиться га????[/quote]

крапка, а раніше як у них було? він з дітьми проводив час хоч трохи? якщо ні, то нашо ж та подруга такий тягар на себе взяла? я б нізащо не обзавелася чотирма дітьми, якби не бачила в чоловікові реальної підтримки (по всіх фронтах) діти, то звісно щастя, але треба вміти розраховувати свої сили. щиро співчуваю подрузі

Я вважаю, що головне, щоб дитина росла в любові, якщо двоє батьків-то дуже добре, але краще взагалі без батька, ніж щоб була така сім'я де сварки чи навіть насильство. Це набагато більше травмує психіку дитини, ніж відсутність батька. Здається зараз вже рідше, а раніше це було класична причина-не розлучаюсь бо дітям треба батько, а який він подає приклад і взагалі. то вже таке....

[quote="Dribchuk"]Психіка дитини від тата, який постійно бє і ображає ламається ще гірше ніж коли батьки розходяться і живуть кожен своїм життям.[/quote]
100 % підтримую. Але часто жінки ще й терплять таких деспотів чи алкоголіків, "щоб в дитини був тато". :scare: