happymami » 22 листопада 2011, 23:17
Руженка написав: Ти мама фестів, корпоративів і т.п. Ти мама-ритму)))))) Неважко тобі з дітьми реалізовувати своє життя? Твоїм дітям вистачає мами? А тобі вистачає себе як мами?
З дітьми не важко. Якось навпаки. Я почала себе реалізовувати по справжньому аж коли з'явилися діти. Навіть не так. Коли з'явилася друга дитина. Бо до дітей шо я знала? робота дім робота дім... була затуркана в культурному плані
Дітям мами вистачає, коли я з ними кудись їду. А от коли вдома, то інколи буває, що я їм приділяю менше уваги, ніж потрібно. Наприклад це стосується вивчення уроків Софією. Я страшенно нетерпляча. А вона страшенно спішить і неуважна. Тому я вивчення уроків намагаюся перекласти на плечі чоловіка. А англійську взагалі мій брат штудіює з малою. Бо я нервуюся, коли мала спішить і пише негарно. Тому тупо в такий час зариваюся в роботу. А коли я в роботі, то я нічого не чую і не бачу. І їсти не хочу і пісяти також. Тому, інколи вони мене шось питають, я киваю головою, потім питаю, чомувони без дозволу шось там зробили... Тобто їм мене може бракувати, коли я чимось зайнята. Ну це буває не так часто, тому вважаю, і навіть бачу з досвіду, що я ще своїм дітям приділяю набагато більше часу, ніж деякі сучасні батьки. Тому в принципі, себе не картаю.
Мені себе як мами... не зовсім до кінця може розумію, шо ти мала на увазі. Тобто - чи я задоволена часом, котрий приділяю дітям? Чи мені не мало його? Чи я відчуваю себе реалізованою в материнстві? Відколи родився малий - в мене почалося абсолютно нове життя і я себе повноцінно відчула мамою. Тому зараз я можу сказати - мені подобається бути мамою. Хоча, звичайно, бувають моменти, коли хочеться спокою і втікти на край землі. Тоді пробую тікати))))) Роблю дітям щасливу маму і всьо стає на свої місця)))) Загалом же я не є хорошою мамою. В мене нема терпіння. А це важливо в материнстві. Мене дратують довгі прийоми їжі. коли я по годині годую дитину. Тому я кажу - не хочеш, не їш. Благо, з їдою проблем в нас нема - дітиська їдять так. шо в радіусі 2 км всі будинки нам заздрять (крім мешканки :grin: , в неї їдаки тоже нормальні), та й діти вже самостійно їдять. Ще я не люблю довгих отих вивчань уроків. Стомлююся щодня заводити/забирати з учбових закладів. не мю терпіння шось пояснювати довго чи просити... Тому такої мами, якою я є - мені достатньо. Але. вичайно ж, хотілося б бути терплячішою і вміти сприймати все спокійніше і вміти краще гратися зі своїми дітьми. Бо я можу гратися лише активні рухливі ігри. Робити шось творче годинами, типу ліпити з каштанів бичків - не моє. То татко таким в нас грається. В нього нерви залізні, терпіння - сталеве, ну і він любитель шось таке майструвати, йому цікаво з дітьми гратися всяке таке. такшо в принципі - мене всьо влаштовує в моєму материнстві більш менш. Не на найвищому рівні, але й не самий худший варіант
[quote="Руженка"] Ти мама фестів, корпоративів і т.п. Ти мама-ритму)))))) Неважко тобі з дітьми реалізовувати своє життя? Твоїм дітям вистачає мами? А тобі вистачає себе як мами?[/quote]
З дітьми не важко. Якось навпаки. Я почала себе реалізовувати по справжньому аж коли з'явилися діти. Навіть не так. Коли з'явилася друга дитина. Бо до дітей шо я знала? робота дім робота дім... була затуркана в культурному плані
Дітям мами вистачає, коли я з ними кудись їду. А от коли вдома, то інколи буває, що я їм приділяю менше уваги, ніж потрібно. Наприклад це стосується вивчення уроків Софією. Я страшенно нетерпляча. А вона страшенно спішить і неуважна. Тому я вивчення уроків намагаюся перекласти на плечі чоловіка. А англійську взагалі мій брат штудіює з малою. Бо я нервуюся, коли мала спішить і пише негарно. Тому тупо в такий час зариваюся в роботу. А коли я в роботі, то я нічого не чую і не бачу. І їсти не хочу і пісяти також. Тому, інколи вони мене шось питають, я киваю головою, потім питаю, чомувони без дозволу шось там зробили... Тобто їм мене може бракувати, коли я чимось зайнята. Ну це буває не так часто, тому вважаю, і навіть бачу з досвіду, що я ще своїм дітям приділяю набагато більше часу, ніж деякі сучасні батьки. Тому в принципі, себе не картаю.
Мені себе як мами... не зовсім до кінця може розумію, шо ти мала на увазі. Тобто - чи я задоволена часом, котрий приділяю дітям? Чи мені не мало його? Чи я відчуваю себе реалізованою в материнстві? Відколи родився малий - в мене почалося абсолютно нове життя і я себе повноцінно відчула мамою. Тому зараз я можу сказати - мені подобається бути мамою. Хоча, звичайно, бувають моменти, коли хочеться спокою і втікти на край землі. Тоді пробую тікати))))) Роблю дітям щасливу маму і всьо стає на свої місця)))) Загалом же я не є хорошою мамою. В мене нема терпіння. А це важливо в материнстві. Мене дратують довгі прийоми їжі. коли я по годині годую дитину. Тому я кажу - не хочеш, не їш. Благо, з їдою проблем в нас нема - дітиська їдять так. шо в радіусі 2 км всі будинки нам заздрять (крім мешканки :grin: , в неї їдаки тоже нормальні), та й діти вже самостійно їдять. Ще я не люблю довгих отих вивчань уроків. Стомлююся щодня заводити/забирати з учбових закладів. не мю терпіння шось пояснювати довго чи просити... Тому такої мами, якою я є - мені достатньо. Але. вичайно ж, хотілося б бути терплячішою і вміти сприймати все спокійніше і вміти краще гратися зі своїми дітьми. Бо я можу гратися лише активні рухливі ігри. Робити шось творче годинами, типу ліпити з каштанів бичків - не моє. То татко таким в нас грається. В нього нерви залізні, терпіння - сталеве, ну і він любитель шось таке майструвати, йому цікаво з дітьми гратися всяке таке. такшо в принципі - мене всьо влаштовує в моєму материнстві більш менш. Не на найвищому рівні, але й не самий худший варіант
