Ми на перше УЗД попали в 6 -7 тижнів (так в виписці написали), бо в мене почались виділення і я дуже запанікувала.

Правда картинки не бачила, бо робили переносним апаратом. Але чоловік бачив все. Потім тільки показали як серце бється.

Малюк мав 9 мм, а сердечко билось як крила ангелочка )))

Це таке щастя, побачити як бється манюсіньке сердечко в твоєї малечі )))

Ми ходили більше тижня як зачаровані . Потім з нетарпінням чекали наступного УЗД )

Пам"ятаю під час другого УЗД доця махала нам ручкою, а на третьому показувала язик

А моїй лялі УЗД явно не сподобалося . Перший раз ( 12 тижнів ) він бідненький так підстрибував при кожному дотику датчика ,що я аж злякалася . То нас подивилися менш ніж за 1 хв . Типу плід один , все ніби ок. Після процедури відчуття були дуже суперечливі : ніби задоволена , бо все добре , але разом з тим зробила лялі неприємно. Другий раз попала аж в 30 тижнів . Не йшла б взагалі , але декрет інакше не оформляли . Того разу синочок вже був спокійнішим , може тому що місця було вже менше .

мене заболів живіт і я пішла до подружки на УЗД....вона подивилась і каже...ну, стать не скажу, але бачиш ота цяточка,то однозначно дитинка
на наступний раз та крапочка вже махала руками і ногами....і завжди пританцьовувала. тільки на останньому узд ручкою легенько,як англійська королева помахала, тісно вже було брейкденс танцювати

Я за вагітність 4 рази була на УЗД, і з них тільки один раз, самий перший в 12 тижнів, мені показали дитину на екрані. Більше не показували. І потім пізніше ще раз дали знимку. Я так розумію, не всі узедисти люблять кіно показувати

З цією вагітністю я вперше побачила на УЗД свою лялю. Старшу мені чомусь не показували( То вперше на 11 тижні це було просто не передати, яке щастя. Хоча я могла розрізнити тільки обриси. А вже на 20 - ляля подивилась мені в очі своїми марсіанськими оченятами, так мені здалося)) Емоції ні з чим не зрівняти))

обожнювала ходити на узд, кожен раз чекала вже з нетерпінням, щоб подивитися на те маленьке чудо, і фотку ту протерла до дірок, так любовалась. там малеча ножку в роті тримала, певно дуже тісно було, все ж таки 4700.

Мені дуже подобалось спостерігати як дитя перебирає тими малесенькими пальчиками, одного разу навіть було видно як він пальчик смокче :grin: після кожного УЗД давали знімки дитятка, які я переглядала на протязі всієї вагітності :) це дійсно були незабутні моменти :-|

Я також, коли йшла на УЗД, то завжди хвилювалась і просила Бога, щоб тільки все було добре! :-| Але сама лікар на УЗД була дуже "суха" і неприємна жіночка! Нічого не розказувала, щось запитувала, то зразу вона відгаркувала, екрану я не бачила, донечку побачила лише трошки, заглянувши на комп"ютер. Коли я попросила, щоб тільки не казали мені стать дитинки, то вона зразу "а ми і не кажемо, це за додаткову плату,". Після першого УЗД навіть більше не хотілося туди йти, була дуже розчарована, але тим не менше, прийшлося... Знаю, що з другою дитинкою туди точно не піду... Розумію, що багато пацієнтів в них, але все-таки треба бути людиною!

Я перед кожним УЗД дуже хвилювалася. Весь час собі повторювала: "тільки щоб був здоровенький,тільки щоб все було добре" і т.д. Мама перед 1-м УЗД приколювалася наді мною:"Уявляєш, ти приходиш на УЗД, а лікар тобі каже - у вас двійня або трійня!" Отакі в моєї мами жарти
На 2-му УЗД я побачила, що буде хлопчик швидше, ніж лікар встиг сказати :) А коли лікар це сказав чоловіку, то він підняв руки догори і сказав:"Дякую, Боже!" Ще й з таким серйозним виразом обличчя Лікар з медсестрою і я розсміялися Просто він в мене іноземець, і такої чистої української вони від нього не сподівалися почути