І я з цим погоджусь на всі 100!!!
Ситуація дуже подібна. І коли сама - то іноді дивуюсь скільки всього можна встигнути :dance:

[quote="Фіона"]Так, коли ти сам собі господарь, то менше на когось надієшься, всі проблеми вирішуєш сама. Мені здається, що так менше затрачуєшь нервів.[/quote]
+100! Коли мужа нема по 3-6міс., роблю спокійно все сама, автоматом спрацьовує принцип "хто як не я". Але коли є, розраховую і на його участь, і біда, коли її не дочекаюсь :crazy: "Как говорила моя бабушка, хорошо всё уметь, но не дай Бог всё самой делать" :hi:

Так, коли ти сам собі господарь, то менше на когось надієшься, всі проблеми вирішуєш сама. Мені здається, що так менше затрачуєшь нервів.

і я то діло вмію. Тепер певно навіть трохи більше, бо трохи більше замучуюсь з малим, недосипаю, от і зриваюсь. Богу дякувати, таки на дитину не дозволяю собі нічого виплескувати, що б не було на душі, до малого з усмішкою, а от чоловік деколи получає :crazy: Знаю, що то себе треба стримувати, але не завжди так можу зробити... деколи думаю, що мені тре заспокійливе пити, але ми на ГВ, так що практично на всі медикаменти в мене табу.

Якщо я на щось очікувала, щось сподівалася, то зазвичай псіхую, хоч біля мого чоловіка собі не варто цього дозволяти. Навіть якщо не в усіх випадках я можу виявити своє невдоволення, то це не означає, що всередині не "киплю". Останнім часом зробила висновки, що треба надіятися тільки на себе, ні від кого нічого не хотіти, тоді менше розчарувань і приводів псіхувати :yes:

Я дуже легко запалююсь і так само легше відходжу. Але стараюсь не псіхувати, бо по-перше, після того робиться соромно за свою поведінку, а по-друге, мені це не допомагає. Тобто після псіхів все якось тільки усугубляється. Набагато краще, коли хочеться попсіхувати, взяти себе в руки, глибоко дихати, сказати все нехороше мовчки, а тоді коли вже я більш-менш спокійна, можна розбирати конфлікт або забути про нього, бо через пару хвилин все може виявитись вже не так страшно. А тако ні в чому не розібравшись відразу покричати і повозмущатись я то вмію, але це недобре :nea:

я дуже вспильчива...до неможливості
можу итмось запустити з тої пасії.. :dash:
але відходжу дуже швидко)хоть те добре :dreams:

По суті то я дуже спокійна, але як зачеплять за "живе" то тоді за себе не відповідаю :scare:

Я терпляча, але в житті бувають такі фактори які і стіну можуть рушити. Ну "тоді і Остапа понесло..."

І таке буває...Найкраще мені допомагає не псіхувати-добре виспатись.Тоді світ зовсім інший,і проблеми інші,і я інша.
Чоловік каже,що я змінилася в кращу сторону,як ми переїхали жити окремо!