flash-ka » 11 березня 2016, 11:45
У нас нещодавно закінчилась криза 3-х )))
я не одразу зрозуміла, і тихо молилась, щоб це було саме так.
Все почалось раптово, за 2 тижні до 3 років. Дитина в один момент, в звичній ситуації відреагувала не звично. Просто почала плакати, кричати, битись, залізла під стіл...це тривало десь 30хвилин. Я була в ШОЦІ, куди поділась моя дитина і хто це такий у тілі мого чада?. На добро, прийшла одна тьотя і якось невимушено нагадала мені,що в таких випадках потрібно просто говорити про всяке різне, щось та й її зацікавить більше ніж істерика.
З того часу почалось тотальне терпіння і щосекундне продумування слів і дій що відносяться до дитини. Старалась більше бавитись з дитиною і частіше казати,що люблю,обіймати і цілувати. Згодом все почало згладжуватись і "нерви" проявлялись рідше. Побічним ефектом було те, що дитина завжди хотіла бути зі мною, в магазин, в туалет, в іншу кімнату....
Це тривало пів року. В листопаді їй було вже 3,5 року. Ми поїхали у мандрівку в печеру "Атлантида" з 18 чоловік,вона добре знала лише мене і свого хресного, усі решта це були чоловіки і одна жінка, яких вона не знала. Потім додалось ще з десяток чужинців ;) 3-годинна мандрівка печерою, де її зазвичай тримав за руку гід а не мама. Вже ввечері, дитина казала мені, що за нею подивиться котрийсь дядя, а я можу йти в туалет,що знаходиться на дворі.
Згодом я почала помічати,що все, криза закінчилась, бо тепер їй не страшно відпустити маму і все що навколо теж не таке страшне і навпаки навколо багато цікавого.
Мантра
taranjka написав:мантра - все ТАК не буде :)
спрацьовує
У нас нещодавно закінчилась криза 3-х )))
я не одразу зрозуміла, і тихо молилась, щоб це було саме так.
Все почалось раптово, за 2 тижні до 3 років. Дитина в один момент, в звичній ситуації відреагувала не звично. Просто почала плакати, кричати, битись, залізла під стіл...це тривало десь 30хвилин. Я була в ШОЦІ, куди поділась моя дитина і хто це такий у тілі мого чада?. На добро, прийшла одна тьотя і якось невимушено нагадала мені,що в таких випадках потрібно просто говорити про всяке різне, щось та й її зацікавить більше ніж істерика.
З того часу почалось тотальне терпіння і щосекундне продумування слів і дій що відносяться до дитини. Старалась більше бавитись з дитиною і частіше казати,що люблю,обіймати і цілувати. Згодом все почало згладжуватись і "нерви" проявлялись рідше. Побічним ефектом було те, що дитина завжди хотіла бути зі мною, в магазин, в туалет, в іншу кімнату....
Це тривало пів року. В листопаді їй було вже 3,5 року. Ми поїхали у мандрівку в печеру "Атлантида" з 18 чоловік,вона добре знала лише мене і свого хресного, усі решта це були чоловіки і одна жінка, яких вона не знала. Потім додалось ще з десяток чужинців ;) 3-годинна мандрівка печерою, де її зазвичай тримав за руку гід а не мама. Вже ввечері, дитина казала мені, що за нею подивиться котрийсь дядя, а я можу йти в туалет,що знаходиться на дворі.
Згодом я почала помічати,що все, криза закінчилась, бо тепер їй не страшно відпустити маму і все що навколо теж не таке страшне і навпаки навколо багато цікавого.
Мантра [quote="taranjka"]мантра - все ТАК не буде :)[/quote] спрацьовує :yes:
