oksana.tesliuk » 04 квітня 2011, 23:40
Під час першої вагітності десь на місяці 7-му гуляла з чоловіком біля Тернопільського ставу на острівку. Як нині пам'ятаю, то було в неділю 31 серпня! Ми ще після того збиралися в кінотеатр йти дивитися "Титанік". Я їла морозиво, яке потекло мені на руки. Довго не думаючи, спускаюсь до води, щоб помити руки. Живіт переважує мене і я, гепнувшись на гуз, сповзаю ногами у воду по самі груди! Добре, що ногами у щось вперлася, бо кажуть, там глибоко, а я плавати не вмію. Саме головне, що коли опинилася в воді, думок про чистоту тої води, її безпеку для вагітної, про те, що не вмію плавати і т.д., не було. А все тому, що у воді я втратила свою вагу і мене раптово перестав боліти поперек. Витягла вгору руки і кажу чоловікові, щоб витягав. Якось він з тим завданням справився, а коли ми опинилися на березі один навпроти одного, від тих всіх емоцій почали голосно реготати. А народу довкола - яблуку ніде впасти, всі без винятку дивляться на нас аж роти пороззявляли. І тут один з найсміливіших (мабуть від кількості алкоголю в крові) глядачів питає: "А ви то випадково чи так хотіли?" Потім був ще мій тріумфальний прохід центральною вулицею парку до найближчого таксі зі шлейфом води на асфальті позаду мене... "Титанік" ми дивилися через рік і то по телевізору, сидячи вдома на дивані. На інші умови чоловік категорично не погоджувався
Все це веду до того, що тоді мені повезло - обійшлося без зарази. Але спеціально в те озеро я навряд чи полізла б з малим, тим більше вагітна.
Під час першої вагітності десь на місяці 7-му гуляла з чоловіком біля Тернопільського ставу на острівку. Як нині пам'ятаю, то було в неділю 31 серпня! Ми ще після того збиралися в кінотеатр йти дивитися "Титанік". Я їла морозиво, яке потекло мені на руки. Довго не думаючи, спускаюсь до води, щоб помити руки. Живіт переважує мене і я, гепнувшись на гуз, сповзаю ногами у воду по самі груди! Добре, що ногами у щось вперлася, бо кажуть, там глибоко, а я плавати не вмію. Саме головне, що коли опинилася в воді, думок про чистоту тої води, її безпеку для вагітної, про те, що не вмію плавати і т.д., не було. А все тому, що у воді я втратила свою вагу і мене раптово перестав боліти поперек. Витягла вгору руки і кажу чоловікові, щоб витягав. Якось він з тим завданням справився, а коли ми опинилися на березі один навпроти одного, від тих всіх емоцій почали голосно реготати. А народу довкола - яблуку ніде впасти, всі без винятку дивляться на нас аж роти пороззявляли. І тут один з найсміливіших (мабуть від кількості алкоголю в крові) глядачів питає: "А ви то випадково чи так хотіли?" Потім був ще мій тріумфальний прохід центральною вулицею парку до найближчого таксі зі шлейфом води на асфальті позаду мене... "Титанік" ми дивилися через рік і то по телевізору, сидячи вдома на дивані. На інші умови чоловік категорично не погоджувався :lol: :lol: :lol:
Все це веду до того, що тоді мені повезло - обійшлося без зарази. Але спеціально в те озеро я навряд чи полізла б з малим, тим більше вагітна.
