Якраз нещодавно обговорювали цю тему з чоловіком. Погляди в нас повністю співпали. Вважаємо, що гроші за роботу дитині давати не будемо (до закінчення школи десь), не залежно чи це робота по дому, чи успіхи в навчанні, чи "допомога в бізнесі". Звісно, будемо давати кишенькові, можливо якусь суттєву допомогу теж будемо відзначати (вже в старшому віці), але не напряму. Тобто, тільки для того, щоб зробити приємне дитині, а не для заохочення.

Думаю, кожна дитинка наароджується і росте з дуже сильним прагненням робити все, що подобається батькам. І наше завдання полягає тільки в тому, щоб не відбити ці прагнення. А це можна зробити якраз "покараннями і шантажами".

Згадала я себе в підлітковому віці. Було то в буремні 90-ті, жилося всім доволі скрутно. Моя мама торгувала тоді на базарі. Точніше, їздила по базарах, бо в районних центрах немає постійного ринку, тому щодня треба було їхати в інше місто або село. В літні місяці я працювала на маму (з 14 років - офіційно): ми з братом їхали в одне село, мама з татом - в інше. То була повноцінна робота: підйом в 4 ранку, потягав сумки, постояв спочатку в холоді, потім в спеці.
Зарплати я не отримувала. Розуміла, що все, що роблю - то все в сім"ю. Щоб потім було на шо купити теплий одяг і заплатити за комунпослуги. Короче, навіть розмови такої не було - без з/п працювати не буду.
Зате яка ж я була горда тим, що мене мама навіть офіційно оформила своїм найнятим працівником (це тепер я розумію, що їй просто по паперах так треба було, а тоді я думала, що такий собі бонус, що мене визнають "дорослою"). Я навіть в школі хвалилася, що не байдикувала влітку, а працювала.

Якось під вечір, коли мама поралася на кухні, до неї підійшов одинадцятилітній син з аркушем паперу в руках.
Прибравши вигляду офіційної особи, хлопчик подав списаний лист мамі. Витерши руки до фартушка, мама почала читати:
РАХУНОК ЗА МОЮ ПРАЦЮ:
За замітання подвір'я - 5 грн.
За порядок у моїй кімнаті -10 грн.
За купівлю молока - 1 грн.
Догляд за сестричкою (три полудні) -15 грн.
За дворазове отримання найвищої оцінки- 10 грн.
За винесення сміття щовечора - 7 грн.
Разом - 48 грн.
Закінчивши читати, мама лагідно глянула на сина, її вираз заполонили спогади. Вона взяла ручку і на зворотньому боці аркуша написала:
За те, що носила тебе у своєму лоні 9 місяців - 0 грн.
За всі ночі, які провела коло твого ліжечка, коли ти був хворий - 0 грн.
За ті всі хвилини, коли заспокоювала і втішала тебе, аби не сумував - 0 грн.
За всі сльози, що витирала з твоїх очей - 0 грн.
За все, чого тебе вчила кожного дня - 0 грн.
За всі сніданки, обіди, підвечірки і вечері та канапки до школи - 0 грн.
За життя, котре присвячую тобі кожного дня - 0 грн.
Разом - 0 грн.
Закінчивши писати, мама, ніжно посміхаючись, подала листок синові.
Хлопчик уважно прочитав написане, і дві великі сльози покотилися по його щоках. Він перегорнув листок і на своєму рахунку написав: "Заплачено", потім обхопив маму за шию і притулився, ховаючи обличчя.
Коли в особистих і родинних стосунках починають з'являтися розрахунки, все закінчується недобре. Любов - безрозрахункова, інакше її не існує.
Бруно Ферреро)

Я буду платити за працю своєї дитини, якщо це буде фахова праця (типу сімейного бізнесу)
Домашні обов'язки, "громадянські" обов'язки - я оплачувати намірів не маю і вважаю таку практику згубною.
Кишенькові гроші є кишеньковими грошима, як їх витрачає дитина її справа, але навчити розумно витрачати гроші - як на мене одне із завдань виховання

система бонусів. як на мене це трохи інша пара кальош

:? Не знаю. Час покаже. Буду вирішувати все помірі підростання. Ми ж дорослішаємо з нашими дітьми. ;-)

Радмила але ти крута. Так всьо кльово по поличках розклала. Дійсно стимул залізний. Але слухай, я так подумала, а яким стимулом буде для твоєї дитини, коли вона буде вже в класі 8-му, коли вже й малюватися на вечірки захоче, чи мати свої гроші на якісь свої захцянки. Як думаєш, як тут виходити з положення??? Я вже потроху шось починаю боятися, бо маю в хаті таку дівчину, котра добре вміє їсти печінки, а я мама ще зелена. і таких премудростєй, як ти, на жаль не знаю. :? :( Такшо ти такво пиши, пиши, я якесь і собі такево придумуватиму :гуд:

Дитина запитала, чому вона має заробляти фарби, і я їй пояснила, що наш тато багато працює, щоб заробити нам на хліб, одяг, іграшки... і на вітражі в тому числі. Отож той час який тато міг відпочивати, дивитись телевізор і займатись чим хоче він витрачає на роботу. А її робота - навчання. Поки тато буде заробляти на фарби, доця буде вчитись. І ще був такий перехідний момент, коли всі сонечка за складання іграшок вже були зафарбовані, то винокло питання, а навіщо складати, якщо мені за це не буде сонечок? Тоді стимулом стало - швидко складає, буде достатньо часу для вечірньої казки.

Є така штука як мотивація. І як мотивувати дитину до того що вона не хоче робити? Я скористалась порадою психолога. Моя старша доня дуже довго одягалась. Процес одягання доводив мене до сказу. Бо міг розтягнутись на невизначенний термін. Перше я навчила її швидко одягатись. Як це інша тема. Але дитина розумна - мама одягне швидче ніж вона сама вдягнеться і так легше. Крім того в нас була проблема з навчанням. Ну не хоче дитина вчитись і все. І іграшки складати теж :(
Вихід був такий. Донька дуже хотіла вітражні фарби. Я намалювала багато сонечок і розділила їх. 1 фарба коштувала - 1 сонечко за одягання, 1 сонечко за складені іграшки і 3 сонечка за 3 заняття (читання, прописи, математика.) В коробці 10 фарб. Коли всі сонечка були зафарбовані, ми пішли і купили -зароблені фарби. І донька дуже пишалась і не раз підкреслювала саме, що вона заробила ці фарби. Результат - дитина тепер сама одягається дуже швидко і без заохочень, іграшки складаються за звичкою. От науку як і не любили так і не любимо. Але це вже інше. Тепер вона вчиться - збирає сонечка на лисичку.
Моя думка, що гроші я давати не буду, але система бонусів для мотивації до певної поведінки застосовуватись може.
А заохочення у вигляді похвали, обійм і поцілунків. У нас і так постійна.

я своїй малій купую шось, чого вона дуже хоче, тоді, коли вона приносить хорошу оцінку - усміхнене сонечко. Так як це буває дуже рідко, то я можу раз в тиждень дозволити собі купит їй таку захцянку, яку не купую просто так. Ну наприклад дибільні журнали з феями, чи якусь гидоту. А за оцінки дозволяю і гидоту і журнали, але стараюся всеодно скерувати покупку в нормальне русло. Але, короче, це діє. Не так шоб сильно, для моєї малої взагалі нема ні авторитетів ні прерогатив, і їй шо купили, шо не купили, вона не заморочується. Але таки ефект був непоганий, коли вчителька казала. шо вона старалася, бо в той день я обіцяла їй купити шось там.
А за саму працю, не інтелектуальну наразі я не збираюся платити і заохочувати також покишо не буду. Зараз в даний час для неї заохоченням є те, що її вчать на катехизмі, що Ісус був чемним і не засмучував батьків і допомогав їм, то коли я нагадую про це - вона через нехочу таки помагає

Після всього прочитаного задумалася...
За допомогу по дому мабуть не буду, а за щось серйозніше напевно треба давати гроші.
Але коли підуть в школу, то кишенькові гроші буду давати то 100%.