TYulia » 03 липня 2017, 10:33
актуально і для мене. Хоча з фасоном (в нас швидше перший фасон) я вже ніби змирилась, працюю над цим. Я сама вчусь біля нього і себе переналаштовую. Раніше якось більше за то переживала, мені певно було незручно. Але зараз стараюсь сприймати і тішитись сином таким, яким він є. Вже кілька кризових моментів пережили, розумію, що вони за кілька місяців переходять, то вже себе цим заспокоюю.
Зараз трохи інше мене напрягає. Але може це теж перейде.. Скопіюю сюди (писала в іншій темі), може тут мені хтось щось порадить.
TYulia написав:Дівчата, які ще секрети виховання ви використовуєте?
В нас зараз якись тяжкий період. Все через "нє", ну це ще я якось можу зрозуміти. А найбільше мене зачіпає, що як щось малому не догодити, чи навіть просто в нього самого щось не получилось і він "знервувався", він починає ображати мене
кажучи всяке таке "а хочеш, я тебе зараз вдарю", "сама будеш істи то", і ще всяке таке, що мені неприємно слухати. В нього навіть голос під час цього змінюється. Стараюсь відповідати по доброму, ігнорувати, переключати увагу. Все збираюсь купити собі затички у вуха, щоб деколи просто не чути тих балачок. Бо то таки дуже виводить з рівноваги. До речі, якщо я таки зірвусь і почну не по доброму кричати, то ця ситуація по часу закінчується швидше, бо як по доброму терпіти, то деколи 30-60 хвилин може ходити і воркати
Але знаю, що кричати НЕ можна, всіма силами стараюсь цього не робити...
Я йому говорю, що то природньо розлютитись, але не треба свою злість виливати на близьких людей. І Бозя дивиться (кажу). Ще розказую історію про те що образи як забитий цвяшок в дошку, навіть як витягнути цвяшок, то слід залишається.
Десь читала, що якщо дитина погано себе веде з мамою-татом, то означає, що вона з ними дуже близька, типу то добре. Ну але я ж теж не безсердечний робот.
Може поділитесь, як ви виходите з подібних ситуацій? Як зробити так щоб мама-батьки були для нього "святими", яких треба любити, поважати і НЕ ображати?
актуально і для мене. Хоча з фасоном (в нас швидше перший фасон) я вже ніби змирилась, працюю над цим. Я сама вчусь біля нього і себе переналаштовую. Раніше якось більше за то переживала, мені певно було незручно. Але зараз стараюсь сприймати і тішитись сином таким, яким він є. Вже кілька кризових моментів пережили, розумію, що вони за кілька місяців переходять, то вже себе цим заспокоюю.
Зараз трохи інше мене напрягає. Але може це теж перейде.. Скопіюю сюди (писала в іншій темі), може тут мені хтось щось порадить.
[quote="TYulia"]Дівчата, які ще секрети виховання ви використовуєте?
В нас зараз якись тяжкий період. Все через "нє", ну це ще я якось можу зрозуміти. А найбільше мене зачіпає, що як щось малому не догодити, чи навіть просто в нього самого щось не получилось і він "знервувався", він починає ображати мене :sad: кажучи всяке таке "а хочеш, я тебе зараз вдарю", "сама будеш істи то", і ще всяке таке, що мені неприємно слухати. В нього навіть голос під час цього змінюється. Стараюсь відповідати по доброму, ігнорувати, переключати увагу. Все збираюсь купити собі затички у вуха, щоб деколи просто не чути тих балачок. Бо то таки дуже виводить з рівноваги. До речі, якщо я таки зірвусь і почну не по доброму кричати, то ця ситуація по часу закінчується швидше, бо як по доброму терпіти, то деколи 30-60 хвилин може ходити і воркати :impossible: Але знаю, що кричати НЕ можна, всіма силами стараюсь цього не робити...
Я йому говорю, що то природньо розлютитись, але не треба свою злість виливати на близьких людей. І Бозя дивиться (кажу). Ще розказую історію про те що образи як забитий цвяшок в дошку, навіть як витягнути цвяшок, то слід залишається.
Десь читала, що якщо дитина погано себе веде з мамою-татом, то означає, що вона з ними дуже близька, типу то добре. Ну але я ж теж не безсердечний робот.
Може поділитесь, як ви виходите з подібних ситуацій? Як зробити так щоб мама-батьки були для нього "святими", яких треба любити, поважати і НЕ ображати?[/quote]
