[quote="mala-karta"]Дівчата, зараз з малим часто починають говорити малознайомі люди. То сусіди-чоловіки поздороватись хочуть, то сусідки шось питають.
Ну, я не маю нічого проти сусідів.

Але Ромка тих людей не знає, але здоровається з дядьками, часом шось говорить тьотям.

Ну а як хтось чужий так його забалакає, поки я ворон рахувати буду?

Як навчити, щ з чужими - нікуди, ніяк і ні за що?[/quote]
Думаю, ще трохи зарано...адже дитина весь час із кимось з дорослих-тому почувається в безпеці. От коли почне ходити в садочок-тоді можна буде починати пояснювати, говорити...я, наразі, малій просто повторюю що є дуже погані дяді і тьоті, які можуть тебе вкрасти, тому, як тільки хтось із чужих до тебе забалакає-відразу біжи до мами чи тата, чи виховательки.

Дівчата, зараз з малим часто починають говорити малознайомі люди. То сусіди-чоловіки поздороватись хочуть, то сусідки шось питають.
Ну, я не маю нічого проти сусідів.

Але Ромка тих людей не знає, але здоровається з дядьками, часом шось говорить тьотям.

Ну а як хтось чужий так його забалакає, поки я ворон рахувати буду?

Як навчити, щ з чужими - нікуди, ніяк і ні за що?

Ми їхали сьогоді в тролейбусі. І контролерка до меньшої. Ой яка в тебе ляля, дай подивитись і ляльку в неї бере. А я кажу :" ой ми будем плакати". Вона одразу відстала. Чого брудні руки, які купу грошей беруть пхати до дитячої іграшки? Взагалі іграшка це, щось дуже особисте і рідне для дитини. Ми без лялі нікуди. А тут якась чужа тьотка пхається. :dash: :dash: :dash:

Ми якось минулого року їхали маршруткою в Тернопіль до бабусі,і позаду нас сидів дідо ,схожий на діда панаса ,пасічника,здається навіть в брилі.Але ще такий ого-го,бо я навіть толком не зрозуміла,до кого він зачипався до доці чи до мене.От причепився до дитини йди до мене на ручки.
Я сказала:
-Будь-ласка не ображайтесь,але я не дозволяю їй йти до чужих людей на ручки.
Мало лі може в нього туберкульоз,або короста ,та навіть як здоровий,не хочу щоб мою дитину лапав.

[quote="mala-karta"]
А як ви думаєте? Нормально зробила? Чи треба було якось з'їхати?[/quote]
Я, мабуть, в такому випадку дала би дитині знати, шо та тьотя - знайома. Але їй сказала би, шо він може плакати, бо ж "він вас не знає". ХЗ. В мене ще такого не було. Але й ображати ніяких тьоть не хотілося б

Я тьотям і дядям подібного рівня знайомства кажу "не чіпайте дитини будь-ласка, бо вона буде плакати", якщо це не допомагає, то красномовно дивлюся, після цього дехто і ображається, але ці люди для мене не настільки авторитетні щоб я цим переймалася.

думаю, правильно зробила...тобі головне не почуття "тьоті", а виховання власної дитина, якій не поясниш. що та тьотя -не зовсім чужа..і т.д. Люди деколи роблять неадекватні вчинки по відношенню до дітей і треба на таке звертати увагу.

от просто була ситуація.
Прийшли ми до моєї мами на роботу. В коридорі нас ловить одна тьотя. Я її знаю, вона колись мене вчила. Але малий її то не знає.
Тьотя бере його за руку і кудись веде, на мій офігівший погляд каже "всьо так" (ну шось в тому дусі).
Я підійшла і забрала малого зі словами, що з чужими нікуди йти не можна. Так, тьотя образилася, але я вважаю, що зробила правильно. Це ж не сусідка, яка його щодня бавить. І мало які там в мами знайомі бувають...
А як ви думаєте? Нормально зробила? Чи треба було якось з'їхати?

починаю по-трохи розказувати, що з чужими йти не можна, що заберуть зі собою, або цигани вкрадуть... але, наразі, не дуже вона те усвідомлює (старша вже краще розуміє ніж менша) Часто допомагають прості перехожі, коли кажуть, що заберуть її зі собою, то я так їм і кажу: з чужими дядями і тьотями нікуди йти не можна тільки коли мама сама дозволить. Ось так.

Не знаю, моя особливо і не йде до інших, їй нема коли, всюди спішить, але коли знайомі хочуть взяти її на руки чи піти за ручку, і вона це їм дозволяє, я не забороняю. Головне, в мене на очах! Це ж все таки, знайомі..
А так вже потім буду вчити, що з незнайомими нікуди не йти, нічого не брати, старатись не розмовляти, бути там,де багато дітей чи людей. Зараз, я думаю, це ні до чого, вона і так постійно біля мене і на мені...)))Треба знайти ту грань, щоб дитина з одного боку не боялася людей, але з другого, була обережна з незнайомими і нікуди з ними не йшла.