Дя я така буду пльотивна бабура що мене за кілометри будуть і діти обходити і внуки...ну такий вже в мене харктер. і тому роль бабусів і дідусів, ну добре що помагають але дисципліна, виховання, і мої моральні пріорітети залишаються в силі при любих розкладах, а це не всіх бабусів тішить.

жити і виховувати дитину краще самим, а бабусі і дідусеві краще давати потішитися на кілька годин) хоча не знаю як ми заспіваємо коли самі станемо бабусями- дідусями

а от в нас все навпаки зараз-чогось занадто строго мої батьки почали виховувати мого сина, а мене часто нема, того вони дійсно його виховують більше частину дня. Правда і без них я б не знаю що робила: робота , наука, а садок лиш 5. Та і на вхідних я часто в відїздах.

Я також живу з чоловіковими батьками в мене аналогічна система,коли мама недоволяє то дозволить бабуся і так само з дідесем.....Але все ж таки краще коли є хтось кому можна його залишити,і погодують і спати ляже вчасно ну і погуляють кругом...Одна проблема виховання проходить дуже трудно так як в сина бабуся на першому місці :dash: ....А ми чоловіком другорядні!!!Але з часом думаю що все ж таки поміняється,бо я його мама!!1 :wink: :wink: :wink: :wink:

Ми живемо з батьками чоловіка, мене, в принципі, все влаштовує. Зі свекрухою або свекром можу лишити дитину без проблем: лишнього їсти не дадуть, спати положать, погуляють. Зі своїми батьками важче: вони далеко від нас і ми їх відвідуємо значно рідше. То коли приїжджаємо, то дитину дуууууже вже пестять, усе пхають до рота, усе дозволяють. Загалом я не проти допомоги дідуся/бабусі. Одне АЛЕ: виховувати дітей повинні батьки і тільки. Тому до виховання бабусів/дідусів не підпускаю, звичайно, не закриватиму рота, коли робитимуть потрібні зауваження, але все ж.

Не знаю, я не можу сказати як краще з бабусями /дідусями чи без. Живу з мужовими мамою і бабусею, вони малого люблять, вчать, читають йому, навіть гуляти виходять, але дисципліни 0, їсть як свинка, пє аналогічно, і як роблю йому замічання зразу мене затикають, мол маленький. йдем гуляти, малий закатує істерику, не хоче вдіватись, прийшла нана(бабуся), насварила мене що малий плаче, заспокоїла його, але не вділа, вона на роботу я далі за вдівання, знов істерика, а того діла лишаюсь і ми не гуляєм, знову приходить нана і каже яка я погана мама, бо не повела дитину гуляти, а йому гуляти треба ... і таких ситуацій море, коли я в любому випадку не права, малий чує як мене виховують і зі мною перестає рахуватись. :ireful:

Файно, думаю після одного з тих випадків шо тут описують, ти б поміняла свою думку.

я не забороняю з малою бачитися і гратися, приходьте-бавтесь. впадло вам йти, сама приведу. стараюся дитину залишати на свекруху вже коли капець-капець як треба, а там ми всюди разом. і то за ті пару раз "навчилася": витирати в себе руки і в мене чи бабу, плюватися, падати на землю коли шось не по її, всім кидається якшо шось не по її, пару раз були істерики після 2-ох годин з бабою. а ше типу: впала в калабаню, впала на гірці і розбила губу, побила коліна, порвала штани (і то за 5 раз максимум, шо я її лишала то всьо сталося :crazy: )

[quote]Свекруха нічого не вчить, бо вона ще маленька, їй того не треба. Навіть казок не читає.
Мама моя далеко, діти її бачать раз в пів року (вона може в вчила б, але можливості нема).[/quote]
в мене аналогічно. але я одно разу не витрималі сказала свекрусі, шо ви тут 5 хв сюсяєтесь і дозволяєте всьо, а після цього вона тиджень буде бита, вас таке влаштовує??? то тепер скрипя зубами, але робить так як я кажу. я не диктатор і не якийсь монстр, але якшо сказано "Ні!" то це означає ні і виключень неможе бути.

а ото загодовування цукерками - то взагалі торба. спочатку напхають, а потім - цукерки зло, дитина дістане цукровий діабет, буде груба і т.д.
а ше дуже мені не подобається коли свекруха (моя ше таке не робила, але мої коліжанки не упускає нагоди) при дитині починає казати "[b]Ото вже твоя мама погана, [/b]не любить тебе - такий суп поганий наварила (твій нелюбимий наварила)", "... не дозволяє дитині то-то і то-то" і в такому роді.

А мені бракне когось, на кого можна було б дитину залишити і піти з чоловіком кудись вдвох. Чужим няням ні, а от бабці можна. Бо на якісь вечірні концертики ходимо по черзі:(

То точно...Хочу з своєю дитиную тісний контакт,щоб ми колись були як подруги.Не так як в мене з мамою...

[quote="Галина"]Мама взагалі в рік відправила мене до своєї мами в село і пішла на роботу, бо татова мама (ми тоді з нею жили) працювала і мною займатися не хотіла. А після 3-х я вже була бульша, то вже жила з татовими батьками (ну і своїми), але виховувала більше бабуся. Бо вона була як командир, все мало бути по її. І тоді мені теж дуже хотілося мами і тата поруч...[/quote]

отпісля таких слів точно не відпущу і не віддам нікому своєї донечки, аж сльози наветаються :cray: ся