Думаю, це якийсь комплекс.. Щось недоговорено.. Можливо, її мучить десь ГЛИБОКО всередині комплекс вини за той аборт, що вона зробила. А тут перед її очима ходить кожен день жива дочка, і вона думає, чим та ненароджена дитина була гірша від цієї, і краще б цю вбила?
Якось давно дивилась програму, основану не реальних подіях, де мама була дитячим лікарем, зразковою дружиною, в неї була дуже хороша репутація в місті, також мала доньку, але була психічно хворою, і постійно думала, ласкаво дивлячись дитині в очі, яким би способом її вбити.... Втопила її в річці, а сама придумала викрадення, і абсолютно спокійно собі жила, допоки це не викликало запідозрень. І як такі .... матерями стають??????

[quote="Marta"] а дівчинка, я думаю, справиться, [/quote]

А мені здається, що дівчинка пронесе біль через все життя, такого не пробачають...

100% що це відбилось на її самооцінці ((((

Отут є дописи дівчаток зі схожими долями
[i]Прихований текст[/i]

[quote="Milichka"] а що робити в такій ситуації?[/quote]
та нічого не робити, а що зробиш?...(((
Жінку шкода, а дівчинка, я думаю, справиться, хоча і має, без сумніву, купу психологічних проблем. Дівчинці 16, ще пару років- вона вийде заміж і народить своїх дітей. Думаю, вона буде їх любити, вона захоче створити свою щасливу сім"ю і робити все, щоб не бути, як її мама, черпати любов від своїх дітей, дарувати материнську любов їм. Просто так. Їй може не получатись, бо вона не знає, як любити, можна сказати, але вона буде старатись, і їй вийде. Переселиться від мами і дасть накінець їй омріяну свободу. Проте, ця свобода може бути в кінці кінців важкою самотністю. Але, мені здається, мама дівчинку так і не полюбить, не розкається....(((( То такий характер, зараз такі люди називають себе "чайлд-фрі", або дійсно жінка чогось недоговорює....Ну, вона зробила аборт- значить, дітей в загальному не сильно любить, а то ж буває таке, що в сім"ї 2 дитини, до одної ставляться, як до цієї, а другу обожнюють. Це ще страшніше.(

я думаю щоі таких матерів ,насправді більше ніж ми собі уявляємо ,просто рідко доводиться чути такі одкровення

крапка,а з якого це форуму ?

може ще бути що хтось натролив ,чоловіки-умніки-невдахи люблять так на мамських форумах розважатись

Можливо, вона така тому що у її дитинстві все було чудово? Батьки турбувались, дмухали на неї і виховали повного егоїста? Зявилась дитина і зіпсувала її безхмарне життя. Вона чекає, що та щесла, аби життя знову було безхмарне... Цікаво, чи вона годувала доцю грудьми??? Думається, що ні....
Можливо, та мама недомовляє чого? Можливо, вона не любила свого чоловіка і не любить, від якого народила дитину? Та навіть якби не любила, це ж твоя кровиночка... Щось в цій історії недосказано... Скляні і не зацікавлені очі бувають лише у хворих діток... Бог подарував тобі чудову, здорову дитинку.... Це точно якась хвороба, як мінімум егоїзму....

Шкода ту дівчинку....... Вона до мами тягнеться, любить її..... За 16 років не навчитися любити своє дитя... Дуже сумно і страшно таке читати....Слів нема... В голові таке не вкладається..................
Я не розумію як можна не любити свою дитину, а тим більше хотіти її смерті.... Звідки беруться такі матері???
Я собі тепер не уявляю свого життя без діток. Всяке буває, часом виведе, рознервує і я думаю як добре що завтра в садок. Але через пару хвилин все забувається і я цілую обіймаю свою донечку.

Руженка, ти ніби говориш моїми устами......
Іноді вибігаю з кімнати від дітей, сідаю на підлогу і плачу. Від втоми, нервовості, безвиході... Часом вголос кажу, що от стану і піду куди очі дивляться, подалі від вас всіх..... а потім Ігорчика треба посадити на унітаз, погодувати Полінку, поскладати іграшки.....

Ситуації є різні. Думаю в кожної мами хоча б раз виникала думка, що хочеться спати цілу ніч, піти по магазинах на цілий день чи просто не готувати нічого їсти - і якби не дитина, то все це могло б бути. Але коли тебе обнімають маленькі ручки то як їх не любити?

:scare: Цій жінці можна тільки поспівчувати :( :( Вона ніколи не зрозуміє, що таке бути мамою навіть маючи свою дитину. А можливо дасть Бог і вона колись зрозуміє, що вона втратила-тільки щоб не було пізно. Мені просто не вистачає слів і думок щоб зрозуміти цю ситуацію і шось сказати. Лише те , що вихід тут один-просити Господа, щоб допоміг їй розібратися в собі, в своїх почуттях і відкрити своє серце для настільки важливого почуття у нашому житті- для ЛЮБОВІ!!!!!!!!

[b]krapk@[/b].....................я дуже добре,що таких ситуацій не знаю........ і НЕ РОЗУМІЮ!!!, про що думає ця мама..............
Судити її я не буду...........Як я завжди кажу:"Мені б зі своїм розібратись....."

Я тоже дітей не любила........до народження Марго........!!!!!!!!!!!! І спочатку було важко......бо життя змінилось зовсім.......свобода пропала, вільний час, сон.........)))))))))))) І буду відвертою, я себе жаліла.........і не раз думала, що моє життя закінчилось..........Але в один прекрасний день....я побачила приклад сімї(я про них писала), де мама 14 років СЕБЕ ЖАЛІЄ........І ніхто в тій сімї не щасливий.........
І Я ДЛЯ СЕБЕ ВИРІШИЛА...........МОЄ ЖИТТЯ ЗАКІНЧИЛОСЬ.............!!!!!!!!!!! І ТУТ Я СЕРЙОЗНО!!!!МОЄ ПОПЕРЕДНЄ ЖИТТЯ ЗАКІНЧИЛОСЬ - ЙОГО НЕМА, І НІКОЛИ НЕ БУДЕ!!!!!!!!!

В мене розпочалось нове ЖИТТЯ, можливо важке, можливо інакше...........але НОВЕ!!!!! Як на мене, кожна мама повинна розчинитись в своїй дитині..........І ПОЧАТИ ВЧИТИСЬ ОТРИМУВАТИ ВІД ЦЬОГО НАСОЛОДУ)))))))))

Бо якщо зараз пр кожній нагоді розказувати всім як тобі погано.....яяк важко бути мамою.........то в свою чергу ПОГАНОЮ МАМОЮ І СТАНЕШ.........Я коли зла.........не можу гратись з дитиною..........значить забираю в неї хвилини щастя......
Чи це жертва????Ні, я б так не назвала - це щастя))))))))))А хто бачив щастя без сліз??? Сльози радості.......сльози переживання........лише коли любиш, будеш плакати як там твоя половинка......будеш перейматись її(його) успіхами.......

А САМЕ ГОЛОВНЕ!!!!!!!!!!! Що час, коли ти віддаєш себе дитині закінчиться..........і НАСТАНЕ ЧАС, коли твоя маленька дитина виросте))))))))))Буде приходити і ділитись з тобою своїми радостями і негараздами.........Час, коли твоя дитина буде називати тебе своїм ДРУГОМ)))))))))))))А хто такий друг?? Друг - це той, який розуміє тебе, який проводить з тобою час.......який грається з тобою, коли ти маленький......який розмовляє з тобою..............

Ех....ранкова філософія закінчилась))))))))))Марго проснулась))))))))

Не можу нічого сказати....Я , деколи, коли вже ті малявки добряче дістануть, думаю як було б добре і спокійно без них...але коли собі хоч на хвилину уявляю що когось із них могло б нестати то відразу мурашки по шкірі і дуже соромно стає за такі думки. А в такому випадку думаю та жінка просто не вміє любити...може її ніколи не любили, а, може, навпаки занадто любили і вона привикла любити тільки себе. Страшно і сумно... А якою та дитина виросте?