Глобальні оголошення!



Розповідь мого сина

Розповідь мого сина

Повідомлення lylochka » 28 березня 2012, 13:02

Довго не могла зібратися щоб написати, але от що вийшло.
Розповідь мого сина про пологи.
Привіт, я Мілан, живу тут вже 9 місяців. Мені добре і тепло. Я щодня відчуваю що мама і папа мене дуже люблять. Я плаваю в маминому животику і слухаю як б’ється її серце. Це так цікаво! Тук-тук, тук-тук.
Але щось сьогодні мені не по собі, мій будиночок став тісний і стінки починають стискатися… Все, напевно пора!!! Скоро побачу маму і папу… ой, я так хвилююся)))
О, мама з’їла щось смачненьке! Снікерс! Ням-ням. Виросту, обов’язково спробую.
Оооооооп, а куди це вся водичка поділася? І мама чомусь в ванну іде…
Мій папа як художник, малює в мами на животику дату мого народження. «На пам'ять», каже мама і телефонує кудись. А, це ж голос бабусі. А чому вона така стурбована? Вона ж скоро побачить мене, хай радіє!
Все, ми з мамою і папою сідаємо в таксі і їдемо в пологовий будинок. 12 ночі. Нас зустрічає заспана медсестра і просить маму поспати до ранку. Яке там поспати!!! А мене хтось запитав? Я сьогодні спати не ляжу))))
Ой, маму щось заболіло… Вибач, матусю, інакше ніяк… Але постараюсь щоб це було не дуже боляче. Я ж гарний хлопчик.
Всю ніч ми гуляли з мамою коридорами. Було холодно, але цікаво. Я чув як народжуються інші дітки, і уявно посилав їм привітання. Чекайте, мене, я скоро приєднаюся до вас!!!
О, вже ранок, папа стомлено телефонує нам з мамою. Бідненький, він також не спав всю ніч. Давай до нас, папуся, разом веселіше!!!
Маму повели на огляд. Ой, хто це пробирається до мене? Я ще не готовий, зачекайте…
Все, тепер ми з мамою і папою разом в палаті. Мама приграє на м’ячику. Мабуть, спортсменка))) Папа розказує різні історії. Щось так спати захотілося… Стоп!!! Немає коли спати, мені ж вилазити пора! Ану, розійдіться!!! Я іду… Увеееееееееееееее. Привіт, а ось і я!!!
lylochka Офлайн


 

Re: Наші пологи (розповіді)

Повідомлення lylochka » 28 березня 2012, 19:21

Ось таж історія вже від мене.

Ой, як же довго тягнеться час. Я так чекаю тебе, а ти все там))) Давай, вилазь, сьогодні ж таке свято, День Незалежності, знаєш як кльово буде як ми зустрінемось??? Я так люблю тебе, сонечко!
Ей, Мілан, вже майже 12 ночі, ти хочеш народитися на свято, чи ні??? Тиша…
Пройшов тиждень.
Щось мені так солоденького захотілося… чи може солоненького??? Точно! Снікерс!!! «Вова, сходи в магазин».
Ням-ням, смакота!!!
Ой, почалося!!!!!! Стою в кімнаті і не знаю що робити. Швидко в туалет. А що тепер? Куди бігти? Кого кликати? Чую паніку чоловіка за дверима… Але чому мене нічого не болить? Мало б боліти…
Так, в пологовий, швидко!!! Ой, я як же я з не помитою головою народжуватиму? Це ж Мілан мене вперше побачить! Маю бути гарною!!! Все, назад в ванну.
Досі не болить… щож, можна на пам'ять на животику дату пологів написати. Де мої фарби??? Вова, напиши. Декілька фото і побіжу телефонувати мамі… «Ало, мама, почалося!»
Чую Вова вже таксі викликав, ну все, поїхали…
Приїхали в пологовий. Досі не болить. Мене оглянули і сказали що розкриття один палець і потрібно чекати до ранку схваток. Якщо не почнуться, будуть стимулювати… ой, не хотілося б…
Нарешті мене відвели в Патологію і дали ліжко. Маю відпочити, але не можу. Малий буйний став, згадую слова медсестри «Поспи!» але як??? Завтра найважливіша подія в моєму житті, як тут спати? Цікаво, а який він буде?... Ой, боляче… Невже це воно? Схватка?... 10 секунд, що ж чекаю… 40 хвилин і знову. Таки воно. Але не так вже й боляче. Якщо це така біль на схватках, то я ще й карти пограти можу)))) Щож, любий мій синочок, будимо чекати до ранку… Схватки почастішали, але біль цілком терпимий. Заснути не можу, потрібно вийти з палати, а то сусідок розбуджу.
Ой, як добре в коридорі, погуляємо, синочок? На верхньому поверсі чути дитячий плач… щасливі…
6 ранку. Схватки кожних 20 хвилин. Все-таки побудила я своїми прогулянками дівчат з палати. «Привіт, хто кого чекає?» насправді мені трохи боляче, але ж не буду я лякати дівчат. Терплю. О, Вова телефонує!..., бідненький, голос стомлений, але не зізнається що не спав. «Давай до мене, наш лікар зараз приїде».
9 годин, мені оголосили що розкриття 2,5 пальці, це добре. Переводять в передродову. Тепер ми з Вовою і Міланчиком самі. Чую за стіною одна дівчина вже народила…тепер ще одна… заздрю… Біль посильнішав, але все ж терпимо. Знову огляд, розкриття 4,5 пальці. Ще трішки…Де мій м’яч? Айййййй, я все витримаю, я все витримаю… Ой, стомилася, хочу спати. І чому я вночі не спала??? Може хтось кави дасть?
Стоп! Кажуть в родову іти. Вже? Ок, Вова ти зі мною? Кажуть тужитися. Добре… але сил замало. Прошу перепочити. Чую руки чоловіка. Ось вона, моя підтримка. Готова. Мілан, люблю тебе!!!..........
Привіт, сонечко… я сама щаслива мама на світі!!!
В цифрах: води відійшли в 21:00, в пологовий приїхали опівночі. Схватки почалися приблизно в час ночі. В 9:00 я була в передпологовій і в 13:25 народила Міланчика. Ось така моя історія.
А народжувала в 3 пологовому Вінниці.
lylochka Офлайн


 

Re: Наші пологи (розповіді)

Повідомлення flower » 28 березня 2012, 20:48

класна історійка! не у всіх ж пологи негативно із болем проходять. Тішить шо у вас так.
Зображення
Зображення
flower Офлайн

Аватар користувача
Я тут живу
 
Повідомлень: 4566
З нами з: 25 січня 2011, 20:54
Нагороди: 6
випускниця школи материнства (1) за тривале грудне вигодовуванн (1) за дитя форуму (2) слінгомама (1) Чемпіон (1)
Дякував (ла): 2899 раз.
Подякували: 2981 раз.
Діти: Веронічка- 20.06.2011
Матвій- 2.09.2015

Re: Наші пологи (розповіді)

Повідомлення irinka » 28 березня 2012, 21:19

lylochka дякую за пояснення, дуже цікава історія :dreams: я б не додумалась такого написати :=): ти молодець!
Зображення

Навіть якщо ти янгол, то знайдуться люди, яким не подобається шелест твоїх крил
irinka Офлайн

Аватар користувача
Я тут живу
 
Повідомлень: 3660
З нами з: 15 листопада 2011, 11:08
Звідки: Тернопіль
Нагороди: 3
Мамуся-творець (1) випускниця школи материнства (1) Чемпіон (1)
Дякував (ла): 3448 раз.
Подякували: 1929 раз.
Діти: Хлопчик)

Re: Наші пологи (розповіді)

Повідомлення flower » 29 березня 2012, 09:45

незважаючи на те, що в мене пологи були з нестерпним болем і довгі, я готова до наступних і зовсім не боюсь, воно того варте!
Зображення
Зображення
flower Офлайн

Аватар користувача
Я тут живу
 
Повідомлень: 4566
З нами з: 25 січня 2011, 20:54
Нагороди: 6
випускниця школи материнства (1) за тривале грудне вигодовуванн (1) за дитя форуму (2) слінгомама (1) Чемпіон (1)
Дякував (ла): 2899 раз.
Подякували: 2981 раз.
Діти: Веронічка- 20.06.2011
Матвій- 2.09.2015

Re: Розповідь мою доньку

Повідомлення Sophie0811 » 09 грудня 2017, 16:33

Віра в свого малюка, що все буде добре має чудотворну силу. Мені 22 роки, для сімейного щастя нам не вистачало лишень одного – крихітного дитятка. Вагітність проходила нормально – токсикозу не було, радість переповняла в очікуванні маленького чада. ПДР була запланована на 21 листопада. В загальному все добре, як не одне але… На другому скринінгу на 21 тижні в діагностичному центрі ставлять діагноз гіпоплазія лівих відділів серця (навіть з операціями такі діти довго не живуть) і одразу ж, в кабінеті УЗД, вмовляють на аборт. Але як можна вбити свою довгоочікувану крихітку, коли ти чуєш її рухи переповняєшся щастям. Для себе я твердо вирішила буду боротися до кінця за своє щастя. Нас відправляють до Києва в ПАГ як нам сказали на остаточне УЗД. Проте приїхавши туди стало страшно: будівля за царя пенька, на вулиці моторошно ніби пройшлась якесь лихо, на рецепції одразу чомусь запитали де халат, тапочки (на питання навіщо, сказали лікар пояснить)… Лікар (нас направляли до конкретного), у якого в кабінеті накурено, заявив готуватись до проколу (80% після нього викидень), повторно нічого робити вони не будуть не має сенсу, аналізи скринінгу по крові до одного місця (у мене все було в нормі). Коротко скажучи, подивившись на той жах і на бідних жінок в коридорі, вирішила просто втекти. У Києві пішли в платну клініку ніякого пороку не знайшли.
Але це ще був не кінець, приїхавши в Чернівці, заключення приватного лікаря їм не підходило, нас знову відправляють у Київ, куди хочете лишень державна установа. Дякувати Богові я знайшла в інтернеті Центр кардіології і кардіохірургії (ОХМАТДИТ), відправившись мені зробили додаткове УЗД, пояснили що вада серця є проте вона оперується, приїхати на 34 тижні. Так ми й зробили, поставили діагноз стеноз клапана аорти, домовились що треба приїхати на 36 тижні для вирішення пологорозрішення.
Проте, чернівецькі лікарі далі почали мені шукати, аргументувавши що до дитинки поступає за мало кисню, треба лягати в патологію капати Тівортін. Полежавши там тиждень я зрозуміла, що по суті виписують одне й те саме або що попаде, лікарі приходячи в палату постійно питали чому не зробила аборт, що мають робити в Києві, навіщо так калічити собі життя. Коли строк підходив до 36 тижня і треба було їхати в Київ, тутешні лікарі сказали, що не дають обмінку тому що я не доїду + в мазках знайшли дуже серйозну проблему яку треба було лікувати антибіотиками (добре що вистачило розуму нічого не приймати), аргументувавши що треба рятувати мене, я ще зможу народити, а з дитиною, що буде то буде. Моя впертість взяла гору, я забрала обмінку, підписала купу документів, що у випадку якоїсь проблеми моєї чи у дитини, я ніякого відношення до чернівецького пологового не маю.
36 тиждень в Центрі підтверджують діагноз стеноз клапана аорти і дають на вибір де можна поблизу народити. Ми обрали 7 роддом і не пожаліли. Прийшли підписати обмінку зустріли привітно, підписали без проблем і без грошей сказали приходіть на 38 тижні у вас загроз ніяких немає, 1 пологи, сміючись додали що ще в них пару днів полежу. Ми з чоловіком у шоці, але розумієм що лікарям видніше…
38 тиждень приїхали до роддому нам одразу сказали лягати в патологію чекати пологів. Після Чернівців страх і сльози супроводжували мені поки я не потрапила у саме відділення. І знову шок все сучасно обладнано, гарні комфортні умови, у палатах по 2 людей (для порівняння у Чернівцях нас було 8 у палаті без умов), палатний лікар постійно за тобою наглядає намагається, щоб все було добре. Я дуже зраділа коли в палаті опинилася з львів’янкою Олею, можливо і вона це буде читати, але я вдячна їй за чудово проведений час, хоч і в лікарні.
Через 2 дні опівночі у мене почалися перейми. В принципі я думала буде гірше – перетерпіти можна. Одне що мені дійсно було тяжко два дні перед тим я погано спала, а день перед пологами взагалі нічого не могла їсти – сил ніяких. У 12:30 я сама народила донечку 48 см 2730 г. Дійсно не має нічого чуттєвішого ніж народження дитини, її перший крик. Заплакала дитина і я разом з нею… Проте для нас це ще не кінець.
Мені дали лишень поцілувати донечку і забрали її з татом до Центру кардіології і кардіохірургії. Нам поставили чотири пороки серця: стеноз клапана аорти, дисплазія мітрального клапана, відкрите овальне вікно, відкрита артеріальна протока. Потім перша операція в два етапа, друга операція, наполегливість моєї доньки і наша віра допомогли перейти з реанімації в палату, а через три дня і додому.
Дивлячись тепер на свою донечку я розумію що все зробила правильно незважаючи на всі натиски лікарів робити аборт. Я дуже вдячна лікарям перенетального центру №7 в м.Києві, що допомогли нам з’явитися на світ і Центру кардіології і кардіохірургії за можливість жити нормально нашій дитині. Завжди слухайте своє серце воно підкаже правильний шлях як тяжко б не було. Кого щось цікавить можу дати контактні номери. Пишіть на пошту natashkalife1@gmail.com
Sophie0811 Офлайн


Привіт, а ось і я!
 
Повідомлень: 2
З нами з: 09 грудня 2017, 16:27
Дякував (ла): 0 раз.
Подякували: 9 раз.
Діти: донечка Софійка

Re: Розповідь мого сина

Повідомлення Marichka » 09 грудня 2017, 18:29

Гарна історія,щира і чуттєва!!!
Нехай Господь 6ереже вас і вашу сім"ю,дає сили витримати всі випро6ування!!!
Пишіть 6ільше,познайомимося,6удете мати 6агато нових знайомих :wink:
Зображення
Marichka Офлайн

Аватар користувача
Я тут живу
 
Повідомлень: 3183
З нами з: 10 лютого 2011, 15:13
Нагороди: 4
випускниця школи материнства (1) за тривале грудне вигодовуванн (1) за дитя форуму (1) Чемпіон (1)
Дякував (ла): 1982 раз.
Подякували: 1616 раз.
Діти: Ліля 6.06.2010
Тадей 3.07.2013

Re: Розповідь мого сина

Повідомлення fotinka » 09 грудня 2017, 23:30

Ви дуже смілива і розумна жінка з сильним духовним стержнем!Не кожна витримає такий тиск з боку майже всіх лікарів,а що вже прийшлося Вам пережити в ці тижні очікування пологів,не кажучи вже про години переживань під час операцій...Дякую,що поділились своєю історією з гарним кінцем!
fotinka Офлайн


Привіт, а ось і я!
 
Повідомлень: 10
З нами з: 02 грудня 2017, 17:08
Дякував (ла): 2 раз.
Подякували: 0 раз.
Діти: 2 хлопчики-горобчики

Re: Розповідь мого сина

Повідомлення mari » 12 грудня 2017, 01:04

Sophie0811-чи можна вашу розповідь виставити на нашому сайті і в групі у ФБ-Колиска життя? Щиро дякую
Якщо говорити між нами,То все починається з мами.І казочка перша у світі,І сонячна подорож в літо. Найперші легенькі сніжинки. І сяюче диво - ялинка.Від мами - і літери,Й слово,І зроблена разом обнова.Якщо говорити між нами,То все починається з мами.
mari Офлайн

Аватар користувача
Психотерапевт
 
Повідомлень: 6726
З нами з: 13 листопада 2009, 16:55
Звідки: Тернопіль
Нагороди: 2
Мамуся-творець (1) жіночі посиденьки (1)
Дякував (ла): 3721 раз.
Подякували: 6894 раз.
Діти: 15 р.донька Анна Марія

Re: Розповідь мого сина

Повідомлення Sophie0811 » 14 грудня 2017, 15:47

Так, якщо в когось виникнуть питання пишіть рада буду допомогти
Sophie0811 Офлайн


Привіт, а ось і я!
 
Повідомлень: 2
З нами з: 09 грудня 2017, 16:27
Дякував (ла): 0 раз.
Подякували: 9 раз.
Діти: донечка Софійка


Повернутись до Історії пологів



Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 0 гостей