Ми сьогодні з малим, можна сказати чудом, потрапили до Ікони. В обід таки вирішила ще раз підійти до церкви, купили образок біля коня недалеко, та й стала задумалась, чи то проситись поза чергою, чи то просто в церкву зайти з сином, а біля мене якраз Поліцейська дівчина стояла. Дай їй Боже здоровя! І сама питає чи ми хочемо пройти, і провела нас до черги тої, що вже от на дорозі перед церквою, то ми певно навіть не за 15 хвилин все пройшли, навіть не встигла вервичку домолитись. До речі з дітьми дуже багато от так проводили. Біля самої ікони все так швидко пройшло, доторкнулись секунду, голову я якось сама автоматично перед іконою схилила, то навіть нічого не роздивилась ( ну але ж це ми не про Пікассо якесь говорим). Звичайно хотілось би трохи постояти біля неї.
Ще раз напишу кілька слів про волонтерів. поліцейських і монахів (чи не знаю, як їх правильно назвати). Одне погане, що вже в церкві по дорозі до ікони тих волонтерів купа стоять щометр і всі тобі говорять - швиденько, один за одним, не цілувати, так доторкатись, то це звичайно трохи збиває з своєї внутрішньої молитви. Але з іншого боку, напевно завдяки цьому більше людей мало змогу доторкнутись до ікони. Всі волонтери ввічливі, готові відповісти на всі питання. Монахи приємні, бачила носили маленьких дітей, які прийшли з людьми просто в церкву, доторкнутись до ікони.
Рада, що ми з сином попали до Нерукотворної Ікони
Можна ж було без черги просто зайти і помолитись...