Направду, я приголомшена, в хорошому розумінні цього слова, подвигом тих пар, які всиновлюють діток і виховуют їх як своїх не заради державних виплат чи ще чогось!Сама не зможу взяти дитину на виховання, страх , що буду розділяти свою і "чужу" дитину. Загалом такі жінки для мене героїні!
Для мене народити свою другу чи третю лялю - то страх якись підсвідомий
Мені здається, що я не зможу ще когось полюбити, як доню. От я на підсвідомому відчуваю, що готова на все заради неї! Навіть , на гріх вбивства з ціллю самозахисту. А як поділити ту любов між двома чи трьома дітками. Мої коліжанки сміються з мене, кажуть, що мамине серце не ділиться на дітей, воно просто з народженням кожної наступної - стає більшим і вміщає в 2,3 рази більше любові