Гіперактивність, за міжнародною класифікацією захворювань, – хвороба, котру офіційно визнали в усьому світі. Щоправда, лікарі по-різному пояснюють її причини й обирають методи лікування.
- Сама собою така дисфункція минає приблизно в половині випадків, - розповідає завідувач неврологічним відділенням обласної дитячої лікарні Микола Костик. - Насправді, 40-50% дітей із такими проблемами із віком таки адаптуються до життя серед інших людей. Але доволі високий відсоток і тих, у кого ця проблема залишається. На жаль, на пострадянському просторі навіть не ведуть подібної статистики.
Саме у таких дітей у шкільному, підлітковому віці найлегше виробляється схильність до куріння, зловживання алкоголем, наркоманії, зауважує лікар. Зарубіжна статистика свідчить, що гіперактивні підлітки дійсно більше схильні порушувати закон.
Гіперактивність має три основні ознаки: підвищена рухова активність, зниження уваги та імпульсивність у поведінці. Дитина фактично не буває спокійною. Їй важко втримати увагу на одному занятті, яким цікавим воно не було б. Відволікає кожна дрібниця. І навіть увечері, втомлена, вона нелегко засинає. Натомість – плач та істерика.
- Найяскравіше це порушення проявляється, коли дитина йде до школи, - зауважує Микола Костик. - Тоді й з'ясовується, що їй важко висидіти урок, виконати завдання, спілкуватися з однокласниками. Утім, прояви гіперактивності можна помітити і набагато швидше. Тоді залишається час на корекцію.
Лікар наголошує, що допомога такій дитині потрібна не лише медикаментозна.
- Ліків - недостатньо, - каже пан Костик. – За кордоном у таких випадках виписують психостимулятори, аби концентрувати розпорошену увагу дитини. Однак - лише для школярів і лише в ті дні, коли вони йдуть до школи. Вихідні та канікули дитина проводить без ліків. Натомість у країнах пострадянського простору традиційно використовують препарати, котрі впливають на центральну нервову систему. Ефективність їх у світі не доведена. Тим не менше, наші лікарі досі переконані, що найпоширенішою причиною гіперактивності є травми при пологах.
Проте насправді ця причина – не єдина, продовжує лікар. Головною нині вважають генетичну схильність. При цьому проблеми не обов'язково мали бути у батьків.
- Саме генетична схильність зумовлює певні порушення біохімічних процесів, що відбуваються у головному мозку, - пояснює невролог. – Проте вплив чинять і оточення, і перенесені травми чи нейроінфекції. На Заході особливо наголошують на шкоді куріння для вагітної жінки. У такої матері значно зростають шанси мати гіперактивну дитину.
Аби впоратися із синдромом дефіциту уваги, потрібна спільна робота невропатолога, психіатра, психолога та педагога.
- У світі такі спеціалісти працюють єдиною командою, - зауважує лікар. – У нас батькам доводиться самостійно шукати кожного з них. Тому вважаю ініціативу створення громадської організації, котра об'єднала б їх усіх, дуже важливою. Гіперактивність долається. Однак розчарую – диво-таблетки не існує.
До речі
Час, протягом якого дитина здатна проявляти зосередженість, залежить від віку. Так, для 3-4-річної дитини це в середньому - 5-10 хв. Для 5-6-річної – 10-15. Тож навіть 20-хвилинне заняття втомить чотирирічного. Але це не означає, що це норма.
Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!
mari » 07 липня 2012, 12:43 
