А я от вперлась в проблему. Не знаю, може я собі придумала і не треба мордувати дитину. Моя доця, 2 роки 4 місяці, зізнаюсь - розбалуване дитя. З їдою в нас завжди були проблеми. Я б не парилась особливо, якби в нас було ГВ, але через немудру маму мала штучниця, і з самого початку прикорму він був в нас місією №1, мала їла погано, вся хата танцювала навколо неї, тільки би з"їла ще ложечку. А ще й поганий набір ваги, як я тоді собі думала. Словом, харчовий інтерес в дитини є тільки до хліба і заборонених речей, які їдять дорослі - смажена картопля, якась ковбаса і інші гидоти (це не значить, що я їй дозволяю їсти ковбасу, ні, але цікавить її саме така їжа, а не каша чи сир). Самостійно їсти вона вміє вже давно, і густе, і рідке. Але не хоче. З"їсть три ложки і починає бавитися. Донедавна я її тим часом годувала, з розвагами, книжечками і т.д. А днями вперлась і пішла на принцип. Вмієш їсти сама - їж. Скільки з"їсиш, буде твоє, як недоїсиш - ходи голодна. А їй такий принцип, бачу, подобається. Тобто апетиту як такого в дитини нема теоретично. Готую їй окремо, живемо не самі, свекрусі вказувати не буду, що і як варити, в ході макарони з сардельками, плов з магазинної курки і т.д., а суп в нас взагалі ніхто не їсть. Тобто такого, щоб дитина бачила, як всі разом їдять корисну їжу - такого нема. Накладаю їй і собі їсти однакове, те , що їй зварила. Але щось я їй зовсім не приклад. Словом, я не знаю, чи лишати як є - втіхаря годувати з ложки, бігати за нею з тарілкою, аби тільки напхати, чи хай зрозуміє, що голод не тітка? Чесно, я десь на грані відчаю. Через два місяці точно не буду мати можливості по годині ціляти ложкою їй в рот. Порадьте щось, досвідчені мами.