уху, я тими слінголяльками трохи народу перелякала)))) один молодий татусь аж відскочив, коли побачив шо я везу в візку
. то йому жінка сказала помогти мені візка по сходинках вивезти. він нахиляєцця а там на нього дивиться шось... без обличчя (напевне подумав шо я божевільна, бо дитя в слінгу він не помітив))) а потім якась бабулька довго ахкала-охкала, намагалась шось сказати, але слова якісь не цілі виходили, перехрестилась і пішла
(то я після дружбівської слінгоздибанки взяла на себе "місію" слінголяльки побавити, ну й домів вони їхали в візку - одна почесно сиділа спереді, а друга внизу з кошика стирчала)))
я завжди той, ким я собі здаюся - а моє уявлення про себе постійно змінюється А.Жід
не кажіть мені шо робити, і я не скажу куди вам іти)))