Марі, бажаю тобі багато терпіння і розуміння!
У мене в 11 років почались місячні. А рік перед цим так ковбасило емоційно, що страшно згадувати. Дуже хотілось свою територію, записувати свої сокровенні думки в блокнот. Уваги хлопців. Перше серйозне кохання у 10 років. Вмлівала років сім, коли його бачила. Чуть чуття не втрачала. Тому дівчатка праві, то і гормони, і дорослішання, все на купу.
Дуже добре памятаю, в 11 років була перша дискотека-танці в школі. Справляли День Іменинника. Якраз були іменини того хлопчика у вересні. Для мене було дуже важливо там бути. Ми із мамою придумали мені модне плаття із маминого старого. Знайшли безрозмірні колготки, що тоді були великою рідкістю. А тато не пустив, бо у нього був поганий настрій. Я тоді проплакала до ранку, так очей і не стулила. Татові потім вистачало вражень від моєї чемності.
На скільки він не дозволяв, умудрялась так обійти і знайти якусь лазєєчку, щоб вирвати своє. Одним словом: силою брати юну душу не можна. Тільки розумінням і розмовами. Про моду і інше, а що в душі вона сама розкаже, якщо захоче. Головне, створити для неї комфортні умови. Дати море варіантів для вибору, в розумних межах. Підтримувати її прагнення, дати спробувати максимум, різні гуртки-секції. Розказати, що цікавими захопленнями вона може привернути до себне увагу. Щоб вона знайшла щось цікаве собі для душі. Це допоможе їй сформуватись і бути впевненою у собі, а отже і адекватною молодою особою. Якось так...