о.Мартин » 25 вересня 2010, 20:52
Що робити коли народжується дитина не така як всі?
Що робити коли ще перед пологами лікарі повідомляють, що дитина народиться глибоко розумово неповносправною?
Думаю варто подумати чи навіть згадати собі відповідь на запитання: чому ми народжуємо дітей?
Переважно можна почути такі відповіді:
1. Щоб мати опіку та догляд на старості
2. Для суспільства
3. Для продовження роду
4. Щоб у старшої дитини була компанія
5. Щоб ...
Зразу кажу, що вище я написав дуже егоїстичні відповіді. Але так переважно і відповідають батьки...
Ніби батьки народжують дітей для себе, але воно завсім не так! Батьки народжують дітей заради самих дітей. Людина не народжується і не живе, щоб пізніше доглядати батьків, чи стати піонером суспільства тощо, це не її завдання, не її ціль в житті. Людина народжується для того, щоб жити, і жити своїм особистим, вільним життям. Кожна людина має право на таке життя. Життя буває різне. Життя це не тільки працювати, здобувати успіхи, отримувати дипломи. Життя це також не багатіти, ставати успішним, відомим... Життя само по собі перевищує усе вищезгадане. Життя - це набагато більше і цінніше. Навіть якщо немає ні грошей, ні здоровя, ні дітей, ні сімї, ні батьків, ні роботи чи освіти, найбільший наш скарб - це саме життя, хоча сучасне суспільство диктує нам іншу філософію.
Якщо найперша проблема це розуміння чому ми народжуємо дітей, друга проблема це що робити коли народжується "не та" дитина. Хтось дуже хотів хлопчика, а тут народжується дівчинка! (чи навпаки) Хтось дуже хотів, щоб дитина продовжувала спеціальність батьків, а дитина народжується з певними інтелектуальними чи фізичними вадами! Хтось мріяв про те, щоб показати своїй дитині увесь світ - а тут дитина народжується сліпою! Великий піаніст не знає що робити зі своєю дитиною, яка не чує.
Діти не потребують багато від своїх батьків - їжу, тепла (дім, одяг), тощо, але найперше і найбільше вони усі, які б вони не були- потребують ЛЮБОВІ!!!
Любов зовсім не проста емоція. Але любити означає віддавати себе, це повна самовідданість. Каже Ісус "Немає більшої любові від тієї, коли чоловік ВІДДАЄ своє життя заради ближнього". Батьки повинні любити своїх дітей. А що це означає??? Це означає жити заради них, віддавати їм своє життя, терпіти заради них. Діти - це додаток до нашого добробуту, щастя, радості! Дитина - це не об"єкт нашої похвали! Дитина - це окрема людська особистість, яку ми народжуємо для того, щоб вона жила.
Деколи любити - найважча річ! Легше дати гроші, пожаліти, поспівчувати, а любити.... Любов - дуже вимоглива. Вона вимагає. щоб ми не думали про себе (ой, як мені важко, як некомфортно, не приємно мати інваліда в дома, який сором!), а про інших!
Мені дуже соромно за таких батьків , які своїм "недосконалим" мисленням вирішують, хто може з ними жити вдома, кого будуть носити на руках, кого будуть гладити, кому будуть читати казки на ніч, кого будуть цілувати, а кого просто виженуть з хати, бо заважають своєю простою присутністю. Мама повинна любити свою дитину з простої причини, бо це її дитина. Хто стає батьком повинен знати, що що від першого дня вагітності життя міняється, те "жити заради себе" припиняється, а розпочинається життя заради інших...
Ми всі колись були немовлятами... і я особисто дуже радий, що мої батьки не віддали мене в якийсь інтернат, не позбавили мене батьківського тепла..і за вас теж радію... А інші???. :angel: