Подруги

Ось і в мене лишилась одна подруга - моя кума:) В школі і універі були разом:)
А решта, яких я вважала справжніми друзями - виявилися лише так би мовити "собутильніками" Поки тусувались - доти і дружили:)

В мене є багато друзів: одні -ближчі, другі-дальші...Звісно, з народженням діток помінялись інтереси і друзі теж змінились... Мені не важко знаходити спільну мову з людьми, проте, мій чоловік залишається моїм найкращим другом, з ким я можу поділитись геть УСІМ! Вірю в існування справжньої жіночої дружби, яку, навіть відстань не зруйнує! :)

Мій чоловік- хороший друг, та не в жііночих темах, зрозуміло, і ще 2 подруги, хоч часто буває інтуїтивна і не тільки конкуренція між нами.
Мене часто втомлює наслідування. А хочеться такого простого прийняття з усіма твоїми проблемами.

Зірковість рулить...і переслідує ідеальність у мріях інших.... Оце як то кажуть, вам не понять

Справжніх подруг маю 3 (двоє ще з медучилища і одна "новенька"), але мені вистачає з головою :) Думала, що закінчиться навчання в училищі - і закінчиться наша дружба, але - ні: ми зустрічаємося, переписуємося, передзвонюємося щодня і знаю, що завжди можу на них покластися, а вони - на мене.
Хтось мудрий, колись сказав, що справжні друзі - це ті, що знають про тебе найгірше і не перестають тебе поважати.
Це я можу сказати і про своїх подруг: знають про мене і добре, і погане, але люблять і поважають.

чоловік ось моя найкраща подруга! він і послухає який він поганий,і плаття поможе підібрати, і на кухні, і все все... ще маю близьку подругу, яка може послухати то, шо я не скажу чоловікові ну і я завжди послухаю її. а от на рахунок статі дружби...ее то не вірю в дружбу між чоловіком і жінкою.

подруг жіночої статі маю дві:
перша - шкільна, за однією партою просиділи всі 11 років, вона - моє відзеркалення (я серйозна, вона посміхушка, я чорнява, а вона русява, я прямоволоса, вона кучерява... і т.д.)
інша - моя рідна сестра

з обома після одруження (та і раніше, поки зустрічалася з чоловіком, потім винаймали квартиру в Тернополі, бо я там працювала) віддалилися. хоча шкільна колєжанка теж має синочка, тож під час рідкісних зустрічей нам є про що потриндіти :grin: а сестра ще кавалєрується, тож у неї - своє життя

і ще 2 подруги, хоч часто буває інтуїтивна і не тільки конкуренція між нами.
Мене часто втомлює наслідування. А хочеться такого простого прийняття з усіма твоїми проблемами.

мені здається це часто стає перешкодою щирої дружби

мені здається що важко вберегти дружбу,якщо нема можливості часто бачитись,дружити сімями ,чи відлучатись на дєвішніки.

після довгих-довгих пауз у спілкуванні настає момент,коли нема про що поговорити навть з людиною ,якої тобі колись не вистачало як повітря.

після довгих-довгих пауз у спілкуванні настає момент,коли нема про що поговорити навть з людиною ,якої тобі колись не вистачало як повітря.

Оце точно!!!!
А інколи дружиш багато років, а тобі так плюнуть в душу, що потім взагалі спілкуватись не хочеться, не те щоб дружити!!!!

я не можу сказати щоб мені хтось аж так наплював,просто дружба зійшла нанівець,так як не стало спільних ,дотичних, інтересів,або ставало їх з часом все менше й менше.