А ви любитель попсіхувати?

посуд я також не б"ю, вже б не було з чого їсти
але голочно кричати не можу, бо всі домашні позбігаються на мій концерт...

ага є таке. особливо, коли якийсь різкий фактор. зараз вчуся стримуватися. не приховувати в собі, а спокійніше реагувати, бо смішно виглядаю - мощно кричу і тупаю ногами тобто одною, якийсь такий в мене глюк))))

висновок один: попсіхувати і випустити пару - корисно!!! і всім стає жити легше ( і псіху, і навколишньому середовищу))))))))))))

останнім часом псіхую так щоб розслабитись. а то негативні емоції в собі накопичувати то не є дуже добре. раніше зривалась по поводу і без повода, але то напено через нервову роботу було. бо як звідти пішла. то і псіхую менше.

колись мені подруга казала що я на пса схожа, гавкаю без причини )))

а в мене не виходить попсіхувати нормально останнім часом, бо мені стидно :(((
вот знов перевізник тупить, а я навіть не орала по телефону на нього, все прошу-перепрошую.
фу-фу-фу!

І таке буває...Найкраще мені допомагає не псіхувати-добре виспатись.Тоді світ зовсім інший,і проблеми інші,і я інша.
Чоловік каже,що я змінилася в кращу сторону,як ми переїхали жити окремо!

Я терпляча, але в житті бувають такі фактори які і стіну можуть рушити. Ну "тоді і Остапа понесло..."

По суті то я дуже спокійна, але як зачеплять за "живе" то тоді за себе не відповідаю

я дуже вспильчива...до неможливості
можу итмось запустити з тої пасії..
але відходжу дуже швидко)хоть те добре

Я дуже легко запалююсь і так само легше відходжу. Але стараюсь не псіхувати, бо по-перше, після того робиться соромно за свою поведінку, а по-друге, мені це не допомагає. Тобто після псіхів все якось тільки усугубляється. Набагато краще, коли хочеться попсіхувати, взяти себе в руки, глибоко дихати, сказати все нехороше мовчки, а тоді коли вже я більш-менш спокійна, можна розбирати конфлікт або забути про нього, бо через пару хвилин все може виявитись вже не так страшно. А тако ні в чому не розібравшись відразу покричати і повозмущатись я то вмію, але це недобре