Мандруємо Україною

[Sawwku]

дааааааа... оце ж я додумалася, стільки часу не писати, а тепер розказати про все
ну лан, назвалась пісякою то тре кнопати

почну з Анютиної самої-самої-самої першої подорожі
правда вона тоді була сильно сором"язлива і вважала себе не фотогігієнічною, тому на фотках її не видно ... поки що

отож, це був 2010 рік, початок травня (якраз травневі свята, вихідні...)
Нютіку десь 2 місяці
пунктом її першої мандрівки стало Прикарпаття
спочатку ми завітали в мальовниче містечко Косів на Івано-Франківщині, затишно заховане між гір.

| +

разом з тим поряд тихих вуличок тече стрімка гірська річка зі скелястими берегами, що в одну мить переходить у потужний водоспад

| +

| +

але Нюті цього виявилося замало . і всі полізли в гори, шукати красивенний водоспад (правда ніхто й уявлення не мав як до нього добратися )
[spoiler=]

це ще не він, але ми на вірному шляху

| +

і ось він, Шепітський Гук

| +

утворився тоді, коли р. Брустурка зміцніла настільки, щоб подорожувати. Знаходиться практично в с. Шипіт (Шепіт) Косівського р-ну Івано-Франківської області, за 8 км від с. Прокурава.
Норовливий він хлопець, не полюбляє відвідувачів, особливо тих галасливих, хто претендує його переГУКати. Витікає в ущелині серед сестер скель, створює образ величності та чималої ваги серед собі подібних. Неподалік є напівзруйнована база, що складається з будиночків з нарами, де можна заночувати.
але маленьку туристку прийняв радісно і тепло

скаже хтось ще хоч раз з пузіком дертися в гори, ліси і на кручі, я ніколи більше не ... та кого я дурю подеруся, побіжу і поскачу з величезним задоволенням!!!

трохи ліричний відступ... | +

як я вже казала, Карпати це наша сімейна любов і пристрасть
спробую потихеньку пояснювати чому
вони непередбачувані: зараз світить сонце, а за мить як ливаааааааааане, всі труси мокрі. але навіть дощі там добрі, вони теплі і лагідні, після них обов"язково вийде радісне сонечко
це край контрастів. настільки разючих, що годі повірити. в одному місці, не ступивши й кроку можна побачити всі пори року:

щойно було літо. тут вже пахнуть квіти та скачуть цвіркуни


глянеш в бік, а там досі весна, розпускається зелень і цвітуть дерева


оглянулася... сніжна зима


і під ногами бігає отака маленька симпатишна саламандра


це місце добрих людей. справді добрих, вони не хлопають перед носом дверима і не пошлють якщо попросиш склянку води
(от тільки бізнесом займатися з ними ой як не раджу, бо "попадете"

далі наш шлях проліг через чудове місто Чернівці
воно насправді прекрасне! чистеньке, акуратне і дуже мальовниче
трошки нагадало мені Тернопіль. рідне місто теж люблю дуже-дуже і дуже сильно. але чи то воно скучне, чи тотальне свинство вже довело, чи то хамовитість жителів дістала... хочу змін

| +

описати я не змогла, пробувала, та потрібні слова повтікали в невідомому напрямку. Чернівці треба просто побачити, прогулятися його вуличками та посидіти в сквериках.

програма довільна, в будь-якому випадку ви не пошкодуєте. але! один пункт вважаю обов"язковим: це Чернівецький університет

...[/spoiler]

фух. ніби все..
а скільки ж ще мандрівок було і буде! от стривайте, перепочину і буду розказувати далі

[Sawwku]

наче відпочила, і натхнення не сильно далеко втекло. тому продовжу розповідати про пригоди Нютіка

цього разу вона дещо доросліша і вже не настільки соромиться показуватися світу
хоча личко приховуватиме ще зо 3 місяці

отже, її потягнуло в теплі краї, на південь (ну брешу, брешу . на південний схід нашої області, на Гусятинщину)
як виявилося, там стоїть незвичний Замок-корабель в с.Сидорів

| +

[spoiler=]Його спорудили (приблизно у 1640 році) на пагорбі поблизу лісу...
Витягнуте високе плато, що омивається з трьох боків невеличкою річкою Сухостав, однією з приток Збруча, зумовило планування форпосту - дві повздовжні оборонні стіни з‘єднуються під гострим кутом, нависають над тобою сірим могутнім кораблем, що виситься над морями снігу взимку та зелені городів влітку. Фортеці такої незвичної форми в Україні більше нема!
Над в’їзною брамою збереглася найцікавіша «прикраса» башти — чимала кам’яна плита, на якій вирізано латинкою історію сидорівського замку.

Це місце залишається мальовничим і зараз. На фортечному подвір’ї пасуться коні, що полохливо оглядаються на нечастих гостей колишнього форпосту. Поруч з вирвою в землі, що означує розташування зруйнованої за турків башти, росте висока сосна — наче сусідній хвойний ліс вислав свого розвідника...

Тепер південно-східна частина замку практично повністю втрачена. Та збереглись зовнішні та частково внутрішні стіни північно-західної частини – основного оборонного вузла замку. В одному з внутрішніх приміщень є величезний напис-погроза. Хтось з свідомих сидорівчан закликає не розбирати каміння замку. Навіть такий прояв - чи то патріотизму, чи то історичної свідомості - бере за душу. Слава тобі, невідомий патріоте!

отака картина нас зустріла ще на дорозі...

| +

не вражає, правда? от і Нюті не сподобалося, так хвицатися почала, що я думала пузо зара заірже

але ми подумали і я рішила, що раз вже приперлися, то глянути (бодай на мєсний туалет, якими є більшість руїн) мусім
малявка почухалася (бо стало дуже лоскотно ) і ми потьопали

| +

а далі...

| +

ставало все цікавіше...


цікавіше...
...
...
...


і цікавіше...

Анюта добра дитина, тому вирішила підримати таку унікальну знахідку, щоб і її дітки змогли нею помилуватися

| +

а тим часом (поки дитина боролася за історичні цінності), батьків захопив дух романтики

| +

зізнаюся, мене замок вразив!
ще довго не покидало відчуття чогось величного. там витає дух старовини.... це головою важко зрозуміти, тим паче пояснити на словах. це відчуття, глибоке і сильне
там насправді вражаюче! після того ми об"їздили чимало замків і палаців. жоден, ЖОДЕН З НИХ не справив навіть подібного враження! а в Сидорові відчуваєш те саме, приїжджаючи знову і знову. це незбагненно і не піддається логіці
(хоча форт в Тараканові не менш вражаючий і захоплюючий, але це інше. відчуття сильні, але сильні в іншому плані)

і коли ми вже їхали додому, дорога підкинула нам ще один класний сюрприз!
ми натрапили на цікаве село... прямо на трасі, але попри то раніше й гадки про нього не мали
маленьке, охайне, здавалося б нічим не примітне село. таких на Україні сотні
але є в нього одна особливість, яка його якщо так можна сказати, возвеличує
Це дивовижні скульптурні групи, створені колишнім футболістом, а нині (гм-гм) мистцем Олексієм Степановим

| +

ось така краса зустрічає гостей просто на в"їзді


далі нас здивувала ще одна композиція. це фонтан, але не звичайний! це фонтан-скульптура
цей витвір кожен трактує як хоче і наскільки йому дозволяє це зробити обізнаність та фантазія. ну і я не стану висувати припущення з приводу зображеного, так що здогадуйтеся самі



а на виїзді з села нас проводжали герої "Лісової мавки" Лесі Українки

(хто вгадає, яка назва цього села? )[/spoiler]

[Liljondr]

(хто вгадає, яка назва цього села? )

ЧАГАРІ - як і пише на вході оригінальним методом

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!

[KriStar]

ми недавно їздили у таку подорож. Спланували собі такий маршрут: с.Карпати (замок графа Шенборна, на тер. санатор."Карпати"), Чинадієво (замок Сент-Міклош, дуже гарний замок з гарною історією), Мукачево ( замок Паланок, ще там є з красивою тереторією жіночий монастир). Заночували ми в Берегово, у цьому готелі

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!

, класний інтер"єр, хороше обслуговування.

[Sms]

Повернулися ми з Закарпаття. Трошки пізніше накатаю звіт. Однак були в Ужгороді та Мукачево. Подорож на 2 дні своїм ходом (поїзд, автобус) з дитиною 2 років.
Після повернення скажу так: з малими дітьми подоророжувати легше Тобто з тими, що зовсім малі до року - півтора :) Якщо їхати по замках - беріть слінг!!! Розраховуйте, що в Закарпатті в 2 рази тепліше , аніж в нас! Не вірте прогнозам на сайтах А загалом ми всі задоволенні. Поїздка винесла 1200 грн на 3 (2 дорослих і 1 дитина 2 років) з проживанням, проїздом, повноцінним харчуванням, веселощами для маляти, сувенірами.

Детальний звіт накалякаю на днях.

[stella123]

Була минулого літа в Більче-Золотому. Красота там не описуєма. Мені дуже сподобалося. Відвідали печеру Вертебу яка є унікальною геологічною та археологічною пам'яткою. Про екскурсію треба домовлятися загодя з Борщівським краєзнаівчим музем. Покупалися на річці. Відвідали печерну церкву в Монастирку (це недалеко від Більче-Золотого, десь 6 км,буквально сусідне село). З відти відкриваться неймовірний краєвид на канйон чи заплаву річки Серет. Ще вечером попала під весілля. Браму там роблять у вигляді тризуба завишки десь метрів 5 чи більше, прикрашають гілками ялинки і лампочками вогниками новорічними. Зрелеще не описуєме. Весіля було супер веселе , багато народу, а запорожців ще більше. Вражень від поїздки багато

[stella123]

Ще в студентські роки була в замках Львівщини (Золочів, Олеський замок, Підгірці, Підкамінь). Незабутьня поїздка всім раджу поїхати.
Була в Софіївському парку в УУмані теж дуже цікаво. Була з екскурсією. Трохи полазили з екскурсоводом трохи самі. Зупинялися в готелі який так і називався "Умань". Він старий, там досі присутній радянський дух. Потім заїхали у Національний музей-садиба М.І. Пирогова у Вінниці. І ще заїзхали у Меджибізький замок — друга за популярністю фортеця Хмельницької області (після Кам'янця-Подільського).
Ще була декілька раз в Крпатах. Перші пару разів з екскурсіями, а остані два рази самі. Так самим якось мені було навіть цікавіше самим навіть полазити чим з ескурсією. Ніякого обмеженя нів часі ні в просторі.
Ще так багато місць де хочу побувати. Де взяти на то всьо гроші.

[mala-karta]

А ми їздили у Тараканів форт та Дубенський замок (Рівненська область).
Мені і Романові дуже сподобалось.
Тараканів форт - напіврозвалена фортеця, де можна ходити справжніми підземеллями, остерігатися дуже отруйних рослин і відчути дух вже минулих, але зовсім ще недавніх часів..

Всередині форту | +

В підземеллях холодно і темно, там справді можна змерзнути, треба одягати кофтинки та брати ліхтарики:


Всередині форту просторо, широкі проходи, будівлі високі, немає відчуття, що щось давить. Але все вже руйнується, падають перекриття.
Ходити наразі майже скрізь можна, звичайно, крім аварійних ділянок.


Той самий Борщівник (отруйна рослина, яка може зробити термічні опіки), надійно охороняє входи:

Дубно - місто з дуже красивим замком та смачними цукерками
Замок - доглянутий та осучаснений.
Скверик перед замком:

Дубенський замок | +

Звичайно, тут є ПУШКИ!!!

І деяким хлопчика достатньо лише їх :-)

І погреби з вином:


Можна навіть пошукати скарби:


Можна вилізти на вежу


І дивитися на краєвиди:


Можна любуватися мініатюрками млинків та замків:



Можна відвідати звіринець, позаглядати на весілля, вивчати різноманітні зали з лицарями, зброями та всякою всячиною..
А можна просто не злазити з пушки:

Дуже дякуємо Сашкам та їх кумам за чудову компанію та гарно проведений час :-)

Ось тут - більше фото

[vikilandi]

Чи можете порадити тернопільські агенції, які влаштовують тури вихідного дня в межах нашої області.
Побажання - тур тривалістю в межах 12-15 год і на комфортабельному автобусі, адаптованому для перевезень маленьких туристів. Ну, і звісно, ціна адекватна)

[TYulia]

Спробуйте Казка мандрів, здається на Барвінських в них офіс.