НЕРУКОТВОРНА З ГВАДЕЛУПИ
Походження та існування образу Матері Божої з Гваделупи є великою таємницею. Після багатьох наукових досліджень стає очевидним, що цей образ є результатом безпосередньої дії самого Бога.
Візерунок силуету Матері Божої розміщений на індійській тільмі (плащі), яка виткана із волокон кактусу агави. Тільма служила для різноманітних цілей: її використовували як плащ, а вночі - як ковдру або як гамак для дітей. Із полотнищ з волокон агави виготовляли мішки та торбини. Цей різновид полотна після двадцяти років з часу виготовлення підлягає цілковитому розпаду. На такому матеріалі, який схожий на звичний нам мішок для картоплі, неможливо створити жодного малюнка. Натомість зображення Матері Божої нагадує природні візерунки на крилах птахів чи комах. Після п’яти століть від виникнення цього образу на ньому немає ані найменшого сліду тьмяніння і тріщин, хоча ця тканина давно вже мала б розсипатися. Це - невимовне чудо: Марія залишила свій відбиток на найбільш нетривкому з усіх існуючих матеріалів всупереч усім природнім законам і він не підлягає процесові розпаду.
Лауреат Нобелівської премії в сфері хімії Річард Кун у 1936 році відкрив, що на зображенні Матері Божої з Гваделупи немає фарб ані хімічних, ані мінеральних, а є лише барвники, невідомі науці. Аналізи показали, що на ньому відсутні сліди пензля. В 1963 році експерти фірми Кодак провели детальні дослідження та ствердили, що образ є не намальованим, а має всі риси фотографії, не має слідів ескізу та грунтування полотна, не покритий лаком. Не існує раціонального наукового пояснення постійної свіжості та яскравості кольорів на зображенні, хоча вже минуло багато століть після його виникнення в 1531 році.
Надзвичайно важливу роль у дослідженнях образу Матері Божої Гваделупської відіграла фотографія. Перше високоякісне фото образу у 1928 року виконав Мануель Рамос. Коли один лікар - офтальмолог дивися на це фото під лупою і ретельно розглядав збільшені зіниці Діви Марії, у них він побачив по декілька постатей. В 1951 році дане відкриття підтвердив фотограф Хосе Карлос Салінас Хавез. У 1956 році два окулісти відкрили, що людські постаті видно на обох рогівках очей Матері Божої. Оголошуючи заключні результати досліджень, доктор Лабоігнет засвідчив, що якщо направити світло офтальмоскопу на зіницю ока Матері Божої, то побачимо той самий ефект, що і в звичайному людському оці: зіниця світиться розсіяним світлом - очі справляють враження живих. Інші експертизи вказують на те, що в момент, коли створювався образ, людина, яка була обернута лицем до Богородиці, відбилася на поверхні рогівки її ока, неначе була сфотографована. При 25-тикратному збільшенні знайшли ще два обличчя в очах Діви Марії. Аналіз 2500-тикратного збільшення показав у зіницях Матері Божої сцену зустрічі Хуана Дієго з єпископом, коли на плащі індіанця з’явився цей образ. В очах Марії відбилося близько 13-ти осіб. Ретельні новітні дослідження ХХІ століття, зроблені фахівцями NASA, свідчать про те, що очі Діви Марії реагують на денне світло, подібно до очей здорової людини.
На образі з Гваделупи Матір Божа закриває собою сонце, що є знаком того, що воно не є богом і не можна йому приносити людські жертви, як це робили індіанські погани. Квіти на її сукні означають, що увесь створений світ є шатою для Марії, а плащ із зірками свідчить, що її верхнім одягом є увесь космос. Діва Марія не є богинею, адже її руки складені для молитви, але вона є Матір’ю Божого Сина. Усією поставою і поглядом Богородиця вказує на Сина, якого носить у своєму лоні. В самому центрі зображення знаходиться чотирилистий цвіт жасмину, який для індіанців був символом сонця. Для них це - чіткий знак того, що Марія носить у своєму лоні правдивого Бога, який став звичайною людиною. Через лупу на середині квітки можна побачити обличчя Немовляти Ісуса. Зірки на Маріїному плащі повністю відповідають розміщенню зірок над Мексикою 12 грудня 1531 року, але видимі зі сторони Космосу. Таким чином, на образі була відображена дата об’явлення Божої Матері.
Мати Божа, яка об’являлась в Гваделупі, Лурді, Фатімі, Зарваниці, а також у багатьох інших місцях земної кулі, заставляє нас задуматися над тим, що втрата віри в Бога, атеїзм, демораліцазія і таке життя, наче Бога взагалі не існує, є найбільшою трагедією людства.
Нерукотворний Образ Матері Божої з Гваделупи (1531 рік).
Збільшення правого ока з відбиттям постаті в середині зіниці Божої Матері
