А ми завершили гв майже чотири місяці тому, за п"ять днів до двох років. Хлопчик в мене був дуже пристрасний до циці, дати б йому волю, він би там висів нон-стоп. І от ближче до двох років ця його наполегливість почала трохи напружувати. Ще й лікарка сказала, що потрібне лікування, а для того треба завершити гв. Тижні зо два кожен раз, як годувала його грудьми (на той час годувались тільки на сон, вночі один-два рази і вранці) як мантру повторювала, що коли діткам виповнюється два рочки, циця стає недобра і гірка, бо дітки вже дорослішають. Потім забрала ранкові прикладання, наступні - на обідній сон (засинали надворі). Так минув ще тиждень. Більше не витерпіла, бо тоді було жарко, і той сон на вулиці виснажував і мене, і дитину. Ну і наступив день, коли я сказала - все, циця сьогодні вже гірка і недобра. Синок не повірив, перевірив (тут допомогла настоянка полину) і спокійненько заснув на обід. Те ж саме було ввечері. Вночі проснувся, знайшов родимку біля грудей, погладив її і заснув (до речі, ця звичка залишилась, і, ззається, надовго). Ще кілька днів перевіряв, чи дійсно циця гірка.
Тиждень після відлучення мене груди не турбували взагалі. Я вже втішилась, яка я молодець, що так легко з цим справилась, як груди сильно наповнились, затверділи, руки неможливо було підняти. Трохи допомагала тепла ванна. Прикладала капусту і кілька разів робила компреси з камфорного масла. Не знаю, що помогло, але за два чи три дні минуло.
Не скажу, що я абсолютно задоволена процесом відлучення (хотілося б обійтись без побрехеньок
), але рада, що зловила момент, коли синок був відносно спокійний і все обійшлося без істерик. Якби я не зробила цього тоді, зараз ми б це так спокійно не пройшли.
З ніжністю згадую моменти годування грудьми
А для синочка груди досі спосіб заспокоїтись/втішитись - як що не так - рука біля грудей
Ну а для мене велика незручність з моменту відлучення - весь наш графік поплив. І я практично перестала читати, бо читала, коли годувала, а іншого часу знайти зараз не можу