Як відлучити дитя від грудей. Ваш досвід.

[mala-karta]

зранку добре насосується :)

але я працюю вночі, то зранку просто не маю сил встати раніше за Ромку.
Мабуть, був би дуже недовольний.

Треба попробувати в колясці (але так з нею тяжко). Може звикне просинатися і не смоктати, чи може дома почати з того, що після обіднього сну потихенько обмежувати...

Чи може закріпити поки результат відсутності проміжних годувань? Бо часом вдень ще просить, я пояснюю, що як спатки будем. То та мала хитрюга ходила і показувала, що вже пора спатки :D

[Marta]

Я думаю, перш за все забрати всі проміжні годування.
А потім забирати по одному на сни. Починати з найлегшого, завершувати найважчим.

[mala-karta]

Марта, коли ти забирала на сон, то Ліза просила ще не на сон?
Всмислі, ти вже не годувала не на сни, а Ліза ще могла якось згадати, чи ні?

Бо Ромка згадує. Але все менше і менше. Мабуть, краще почекати, поки звикне, що гамаєм на сон і всьо?

[Marta]

Ага, спочатку забрала всі кормління ПОЗА домом.
Потім всі кормління НЕ НА СОН.
Потім на ОБІДНІЙ СОН. (каляска)
Потім на ВЕЧІРНІЙ СОН.(казка)
Потім на РАНКОВЕ ПРОБУДЖЕННЯ.(встаєм, відволікаєм).

[mala-karta]

о, дякую

ну, поза домом вже давно нема.
наразі вже пару днів без проміжних. Надіюсь, результат закріпиться.

Але з нашими нічними просипаннями наше ГВ ще дооовго протягнеться :)
Треба потихенько вчитися заспокоювати "шшшшш" (часом виходить, до речі :) )
І не пити перед сном :) І зганяти на горшок перед сном (а то я часом забуваю зводити і малий часто-часто починає просипатися, аж поки я не дотумкаю чого і не висажу).

Ладно, я вже морально настроїлася на дооовгий шлях :) За місяць у нас, мабуть, не вийде.

[mala-karta]

Та і тепер, коли лишилися годування на сон і вночі мене поки що все влаштовує :D

[Marta]

Звичайно!
Я просто відчула, що прийшов САМЕ ТОЙ час. І якщо не зараз, то затягнеться ще на дуже довго...)
Я так і була настроєна приблизно до 2-х, так і сталося, як гадалося!)

[mala-karta]

Дівчата, знайшла дуже цікавий пост з коментами, в яких мами описують своє плавне завершення ГВ :)

Прихований текст. Щоб його побачити, Вам необхідно зареєструватися!

[Marta]

Ще ти питала, Іра, про проміжні годування, чи не згадувала вона протягом дня.
Згадувала деколи, в основному, як я присідала відпочити. Але я казала : "Циця буде потім, на ліжечку, коли підемо спатки. " І вставала, робила щось, відволікала.
Трохи позгадувала, потім вже знала, що буде ввечері, то не просила.

[Русік]

Ми відлучались більше, ніж півроку. Влітку почав засинати вдень в колясці - після довгої проггулянки, набігався, стриб в коляску - і за 5 хвилин в отключку. Але для цього спеціально повернулись до коляски, хоча думала, що вже пора її позбутись, + їздили гуляти далеко - в парк, а не як раніше в дворі.
Це було малому 1,5 року.
На поїсти просто так наклали табу теж десь з 1,5 роки. Виключення - тільки під час хвороби.
Так тривало доволі довго, кілька місяців. Я планувала кормити до 2 років, але в 2 роки рівно ми прихворіли, вирішила відкласти. Найбільша проблема була, як і у всіх, то вкласти і зранку не дати.
Все ніяк не могла зважитись на останній крок. Допомогли сприятливі обставини) Один вечір заснув в машині, та так і проспав всю ніч. Зранку трохи приклався по звичці, буквально тільки губами, навіть молоко не пішло, і побіг. А наступного вечора я таки зважилась! Розуміла, що шляху назад вже не буде - якщо зараз не дам, то молоко буде більш як добу не "обновлене". Вирішили відлучати! Довго-предовго розповідала казку, про фею, яка приносить сни, але тільки тим діткам, що закривають очки.... і т.д. Заснув!
Перша ніч прошла найспокійніше. Гірше було на другу-третю ніч. То вже допомагав чоловік - і качав трохи, і співав. Але я рада, що ми змогли це зробити без втечи, без бабусь.
Загалом все було легше, ніж я думала. Мені все ввижались безсонні ночі з криками й істериками. Насправді такого не було. Тільки приходилось спати (малий спав зі мною) одягненою в боді під горло - щоб доступу не було ні зверху, ні знизу. Бо малому на той момент було вже 2 роки і 3 місяці, і він вже цілком свідомо міг стягнути з мене одяг.
Жалію, що пору року вибрала трохи невдало - зима. Якби таке повторювалось, то протрималась би до весни. Бо через 3 тижні після відлучення малий вперше серйозно захворів - пневмонія. А до того ми ніколи не хворіли більш як 4 дні.
Малому зараз 3,5 роки. Згадує до сих пір - питає, чи молочка вже не буде, чому маленьким діткам можна, а йому ні. І дуже любить потриматись за цицю))