я не знаю чи то материнство мене змінило (гормони, нова ситуація, тощо) чи як.
але спершу я теж ставилася до годування поскільки-постільки.
а потім почала читати, перейнялася ідеяєю, вирішали, що молочко корисне для дитини. потім народився маленький хлопчик і я зрозуміла, що молочко йому потрібне.
якщо я захотіла дитинку, то повинна хтіти й дати їй все найкраще.
а що може бути краще за те, що закладено природою для здорової дитинки?
колись я розуміла фразу "пропало молоко". тепер я не розумію цієї фрази. але чомусь вона говориться так щиро і з таким болем, що я в розгубленості
або ж "я не молочна". найчастіше просто як відмазка. але коли хоч трішки запитати людина починає дратуватися.
я розумію, що негарно нав'язувати свою думку. але не розумію чого не сказати просто - я не буду годувати, а вигадувати всілякі "молочні породи".
щиро кажучи для мене більш прийнятна позиція "я не буду годувати, бо хочу кар'єри, грудей, не хотіла цієї дитини" аніж награне "пропало молоко". випарувалося чи що?
пояснити що одним що іншим практично не можливо ні те, що годування не псує їх красивих, ні те, що молоко не пропадає, а відсоток жінок, які не можуть годувати дуже низький.
я більше поважаю чітку позицію, а не награність :(
), якби не активні дії моєї мами. 
