о.Мартин » 18 квітня 2010, 23:27
Перед Св. Сповіддю потрібно зробити іспит совісті. Думаю всі це знають!
Цікаво чи знають усі, що іспит совісті потрібно робити не тільки перед Сповіддю, а кожного дня? бажано вкінці дня перед сном?
Св. Василій Великий про іспит совісті каже: "А коли день перейде і закінчаться усі фізичні і духовні праці, кожний повинен перед спочинком судити власне сумління. Чи щось сталося, як повинно було статися? Чи це зла гадка, чи пуста бесіда, чи лінивство на молитві, чи оспалість при псалмодії, чи бажання світського життя, - нехай ніхто не приховує провини" (Катрій Ю., ЧСВВ. Вгору піднесім серця. - Рим: 1993. - С. 31).
Кардинал Генрі Ньюмен сказав, що сумління є знаряддям відкривання моральної правди; воно інтерпретує норму, але не створює її. Св. Фома Аквінський говорив, що сумління - це застосування знань у дії.
У буденній мові совість називаємо Божим голосом у своїй душі.
Для того, щоб досконало сповідатися - потрібно робити щоденний іспит совісті!
Іспит совісті - це щоденний екзамен самого себе. Це дивитись у дзеркало на всю нашу внутрішню "красу" і робити щоденний звіт перед собою та Богом.
Щоб скласти екзамен, необхідно добре вивчити даний предмет і показати свої знання екзаменатору. Екзаменатор - це суддя, який оцінює рівень знань студента, і на екзамені особисті стосунки студента зі своїм суддею не повинні впливати на оцінювання його знань. Отже, на екзамені стосунки екзаменатор - екзаменований не розгортаються в площині особа - особа, а суб'єкт - об'єкт для оцінювання. Кожен робить свою справу: один ставить питання, інший - відповідає. У таких відношеннях немає місця для особистих почуттів вдячності тощо.
Іспит совісті - це по-перше молитва, як процес навернення людського серця до Бога.
По-друге - це екзамен нашого особистого "я".
Під час такого іспиту ми відкриваємось повністю, немає частки нашого буття, яке закрите, ми дивимося віч-на віч на всі на хиби, негативні характерні риси поведінки, на все що у нас огидне, неприємне, недосконале, зле, на те, що ствроює у нас конфлікти, і робимо висновок: чому у нас такі злі та негативні речі, думки, бажання. вчинки сидять?
Якщо кожного дня робити такий іспит, то тоді коли ми бачимо у нас аж забагато того "зла" - спішимо до Сповіді.
Якщо кожного дня робити іспит совісті - кожного тижня сповідатись... не буде проблем пригадувати свої гріхи, не буде того старху чи непевненості в собі. А якщо сповідатись рідко, скажімо раз у році!!!! Самі подумаймо, як важко згадати усі наші вчинки за цілий рік (це 365 днів - мінімум 365 гріхів), і який іспит совісті, це просто неможливо. Це так само як вивчити усю Історію України за дві години перед дверима до екзаменійного залу!
Сповідь - це не екзамен. Іспит совісті - екзамен. Сповідь натомість - Суд!!!
Це специфічний суд, на якому обвинувачений (каянник) сам себе обвинувачує у своїх злочинах, усе розказує судді та надіється на милосердя. Добрий Господь Бог - Найвищий Суддя не карає обвинуваченого, а його милує і спасає, прощає йому усі його провини, викреслює його злочини з книги його життя. Але Суддя - Всезнаючий, усе бачить, не мов був присутний особисто при всіх злочинах обвинуваченого, і якщо обвинувачений хоче бути хитрим і не каятись до кінця. не виявляти усі свої злочини, а навпаки хоче скривати певні злі вчинки, тому боїться чи стидається. тоді кара Судді - вічне пекло!
Бог є Добрий, ні, не правда... Бог - сама Доброта!!!
Бог прощає усі наші гріхи, які вони б не були.
Єдине, що Бог просить щоб ми каялись за наші гріхи і їх визнавали! І все. Більше нічого.
Тому іспит совісті - це прилад, знаряддя для кращої Сповіді та покаяння. Це самоаналіз нашого внутрішнього я. Це постійного говорити Богові: "Ось я... я ніщо перед Тобою... Ти - усе... Ти мене знаєш краще ніж я себе... Ти мене бачиш таким яким я є насправді. Я себе бачу таким яким я привик себе бачити. Допоможи мені відкрити усі мої гріхи, мої хиби, негативні сторони характеру, мої потаємні злі бажання. Допоможи мені бути відкритим перед собою та перед Тобою. Допоможи мені бути прозорним перед собою, як Ти мене бачиш, скрізь усіх моїх фасадів.
