Питання по богослов'ю та Біблії

Цікаво дізнатися вашу думку

про Вас не забув... досліджував термін "серце" у біблійній богословській науці... відповідь буде незабаром

Отче, маю таке питання. Незрозуміле мені слово

Матвія19, 9-12
А Я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб. І хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб.
Учні говорять Йому: Коли справа така чоловіка із дружиною, то не добре одружуватись.
А Він їм відказав: Це слово вміщають не всі, але ті, кому дано.
Бо бувають скопці, що з утроби ще матерньої народилися так; є й скопці, що їх люди оскопили, і є скопці, що самі оскопили себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить.

Хто такі скопці? Оскопили? Що це слово означає?

Скопець - Є?внух (грец. ????????) — охоронець ложа) — кастрат, спеціально оскоплений чоловік.

З давніх часів в багатьох країнах правителі хотіли мати слуг, які були б віддані лише їм, не були б прив'язані до родини, при цьому не могли б розраховувати на владу. Також в багатьох патріархальних суспільствах високий соціальний статус чоловіка проявлявся у великій кількості його жінок. Це призводило до виникнення суперечності: з одного боку чоловік хотів бути впевнений, що його жінки належать лише йому, і, відповідно, максимально ізолювати їх від інших чоловіків, з іншого боку сам він жінками не займався, а доручити догляд за жінками іншим чоловікам він не хотів і не міг. Для розв'язання подібних проблем почали використовувати євнухів. Кастрований чоловік вже не був повноцінним чоловіком, а ставав ніби істотою іншого виду; деякі автори давнини навіть поділяли людей на чоловіків, жінок та євнухів. Як неповноцінний чоловік євнух не міг претендувати на владу та й взагалі випадав зі звичної гендерної структури суспільства. Євнух як не чоловік не був конкурентом «справжнім» чоловікам. Саме це було головною причиною того, що їх допускали в гареми для нагляду за дружинами та наложницями. Як правило, кастрація полягала у видаленні яєчок.

див http://uk.wikipedia.org/

Отже... щодо "серце" у Святому Письмі та богословії....

Слово “серце” зустрічаємо більше 700 разів у Святому Письмі. Значення слова “серце” у Біблії дещо відмінне від сучасного. Фізіологічне значення слова – ідентичне, а решту значень досить різні. В українській мові слово “серце” викликає уявлення про почуття, а в єврейській – воно ширше і означає внутрішню суть людини. “Серце” у Святому Письмі стосується також згадок і думок, намірів і рішень, адже “Бог дав людям серце щоб розважати” (Сир.17,6). Псалмопівець говорить про “помисли серця” Бога: “Господня ж постанова стоїть повіки; помисли Його серця – від роду й до роду” (Пс.33,11). “Серце широке” (1 Цар 5,9) означає знання великі. “Дай мені своє серце” може означати “будь уважний”; а “затверділе серце” виражає думку про недалекий розум. Серце людини у Біблії є джерелом її свідомості і вільної особистості, котра мислить. Серце – це місце де людина зустрічається з Богом, і ця зустріч остаточно здійснюється в людському серці Сина Божого.
Природньо, що зовнішний вигляд людини (її усмішка, приємні слова, зацікавленість виражена очима) мав би віддзеркалювати те, що в неї на серці. Однак людина може легко приховувати те, що переживає. Людина може тоді легко обманювати і себе та інших. Про те “Господь не дивиться так, як чоловік: Господь же дивиться на серце” (1 Сам 16,7). Бог “відує серце, випробовує нутро” (Єр.17,10;Сир.42,18), і Він демаскує брехню: “Цей народ устрами тільки зближається до Мене й губами тільки Мене шанує, а серце своє віддалив від Мене” (Іс.29,13).
Людина покликана любити Бога “всім серцем” (Втр.4,29). Це означає любити повністю всім своїм буттям, внутрішньою поставою, щоденною культурою, поведінкою, принципами, постановами тощо. Старий Завіт часто свідчить що обраний народ не мав такого ставлення до Бога: “В анроду цього серце вперте і ворохобне” (Єр.5,23), “серце подвійне” (Ос.10,2), “необрізане серце” (Єр.9,25), “серце його – попіл” (Муд.15,10). Замість повністю довіритися Богові “йшли за власними думками в запеклості свого злого серця” (Єр.7,24), аж поки на них не впали незчислені лиха.
Ісус Христос проповідував жити серцем. Він вказує на правдиве зло, котре походить від серця. “Із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі і фальшиве свідчення, богохульства” (Мт.15,19). Ісус нагадує про вимогу Бога – бути великодушнимим: слово Боже треба прийняти в “щире і добре серце” (Лк.8,15), треба Бога любити свім серцем (Мт.22,37), треба прощати братові своєму всі гріхи від серця свого (Мт.18,35). Ісус обіцяв, що всі “чисті серцем” побачать Бога (Мт.5,8). Після Свого Воскресіння Ісус просвітлює своїх апостолів так що у них “горить серце” (Лк.24,32).
Ісус Христос – досконалий приклад нашого життя. Його Серце – символ Його постаті, така глибока і невичерпана, де мешкає повнота Божества тілесного (Кол.2,9). Заради безмежної любові до свього людства та вірністю до Небесного Отця, Він поклав своє життя, як Добрий Пастир. Він віддав Своє Тіло на розіпяття; Він пролив свою кров, як викуп - це ж була ціна нашого примирення; Він віддав свого духа Отцеві, щоб усе завершилося, але ще вкінці один з воїнів списом проколов Його Серце і зразу витекла Кров і вода. Отож, Ісус повністю віддає Себе заради нашого спасіння – всім тілом, всією кров’ю, всім духом та всім серцем, тобто всім своїм мисленням, свідомістю, розумінням, бажанням та любов’ю.

Слава Ісусу Христу! В мене виникло одне дуже делікатне питання. Мій знайомий стверджує що першою жінкою на землі була не Єва а Ліліт, і навіть щось показував ніби в біблії точно не паятаю, а що ніби Єва була створена вже після відходу Ліліт. Сьогодні листала біблію в пошуку тої інформації але не знайшла нічого. Так що мене цікавить хто то така Ліліт. Знайшла що нібито вона забирає ненароджених дітей чи щось в тому напрямку.(але не в біблії а в інтернеті).

З Вікіпедія:

Ліліт, в єврейському фольклорі жіночий демон ночі. Вважалося, що вона насилає еротичні сновидіння. Згідно з повір'ям, Ліліт прагне навести псування на немовля і його матір або зовсім їх вбити, особливо в перший тиждень після пологів. У раввіністічній літературі слово «Ліліт» пов'язувалося етимологічно з єврейським словом «лайла» («ніч»). Проте ймовірніше, що це гебреїзована форма імені Ліліту, духу бурі Дворіччя.

Про походження, дії і атрибути Ліліт існувала безліч суперечних уявлень. Згідно з однією легендою, Ліліт була дружиною Адама до створення Єви. Вона посварилася з Адамом, покинула його і відмовилася повернутися, не зважаючи на веління трьох ангелів. Бажаючи помститися Адаму, вона намагалася спокусити дітей Єви. Щоб розладнати її підступи, як магічний засіб використовувалися амулети з накресленими на них іменами трьох ангелів.

Нагадую... це лиш фольклор.!!!!!!!!!!!!!..

А як тоді розуміти те що: Книга Буття 1, 26"Сказав Бог:" Створімо людину за образом Нашим за подобою нашою....." 27. І Бог На свій образ людину створив, на образ божий ЇЇ Він створив, як чоловіка та жінку створив їх".......А пізніше коли читала далі то пише: Книга буття 2, 21" і чинив Господь Бог що на Адама спав міцний сон,- і заснув він. І Він узяв одне із робер його......" 22 І петворив Господь Бог те ребро,що взяв із Адама на жінку..."....
То яке із тлумачень, чи як написано в Біблії оповідань про створення людини є істинне???

У першому оповіданні про створення людини йдеться про людину як таку. Тобто людина подібна до Бога в тому що вона має власну свобідну волю, інтелект, безсмертну душу.

Друге оповідання про створення підкреслює чим подібні чоловік і жінка. Дуже гарні вживані слова Адама "Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого".

Дивлячись на людину Бог бачив себе...
Дивлячись на жінку, чоловік бачив себе... супер!

Дуже гарні вживані слова Адама "Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого".

А ще додаю до цього слова Адама "Вона чоловіковою (чоловічницею) буде зватися" Це цікаво. Вперше таке зауважила коли вже вкотре перечитувала.... :oops: