Родинний форум "Сімейка"

ні не дозволяють, всі речі на виписку залишаються в низу...

Мене ні разу (аж з двох ) урочисто не виписували. Перший раз в Тернополі перевдягалась внизу, в комірчині, медсестра винесла малого, правда таки з велитенським блакитним бантом , шось там побажала в тій же таки комірчині. Ніяких квіток, шампанських, відео-фотографувань не було. Я й не думала, що має бути :?
Другий раз - в Чорткові. Історія "жахлива". Мене відправили робити флюрографію в поліклініку, дитину залишила в медсестри. Повернулась, а мене назад не пускають :shock: Сказали чекати поки дитину винесуть. Після десяти хвилин такого чекання я пішла скандалити (знаю я як там медсестри за дітьми дивляться :o ). На мене накричали, пояснили шо там когось кесерили, медсестра немала часу "підготувати" дитину. Ще через хвилин 15 донечку нарешті віддали. Медсестра одержала незаслуженні цукерки і вино, викликали таксі і поїхали додому.
Написала і сумно якось :( Краще б вже з урочистостями.

а я сказала шо сама дитьо вдягну і нікому крім мужа в руки не давала :tipok:

А мені цього разу чоловік забув білизну принести, як з роддому викрадав :grin:
То я спідницю натягла по одноразових трусах, а замість ліфчика довелося пеленкою обв'язуватися,
бо туніка прозора була Все це нап'ялила на себе в палаті. Там же і малого сама одягнула.
Чоловік - торби в руки, я малого і ходу

А мені подобається урочиста виписка- це якось так мило, коли тебе і новонароджену дитинку приходять забирати додому, вітають квітами, кульками повітряними, і кажуть промову, мені це було приємно.
І от недавно була в подруги при виписці- я аж мало не розплакалася- так це все класно, і біля того лелеки вони фотографувались, і промову я слухала, і Ліза моя була, нам дуже сподобалось, якесь свято на душі- народилася дитинка і їде з місця, де вона з"явилась на світ- до свого дому, де буде жити. А хрестини- це вже зовсім друга історія.
Тим більше, ніхто ж не їде в бар святкувати виписку, і це дійсно триває недовго, я абсолютно тільки за такі міроприємства. Ми знімали на камеру виписку і перший день дома, і тепер це пам"ять, як мої рідні вперше побачили Лізу, це дуже гарна згадка.

taranjka написав:
всякі квіти, фото і тд я не хотіла. не люблю такого. а стандартні промови які від "серця" говоряться бо так тре то взагалі :mrgreen: :mrgreen: :mrgreen:

і я так само

з доцею нам чуть не примусово провели ту церемонію,і пофоткали, в мне на всіх фотках таке криве лице вийшло ,сказали що все безкоштовно,і якщо маємо бажання ,то можемо через деякий час забрати фото і відео (за окрему платню)

чоловік потім забрав ,якість фото :mrgreen: ,хоч я й не дуже виглядала,але і нафоткали як попало.Всі з червоними мордами :x

а в наступні рази я відмахувалась від них як могла,дивились косо,думала що таких бахнутих рідко зустрічають,але бачу тут півфоруму однодумців :grin:

oksana.tesliuk написав:А мені цього разу чоловік забув білизну принести, як з роддому викрадав :grin:
То я спідницю натягла по одноразових трусах, а замість ліфчика довелося пеленкою обв'язуватися,
бо туніка прозора була Все це нап'ялила на себе в палаті.

сміюсь аж плачу :omg:

Тепер я теж сміюся, а тоді аж плакати хотілося :grin:

я переодягнулась в палаті, а малого внизу медсестра вдягнула. Сказала кілька хороших побажань,сфоткалися біля того лелеки і поїхали додому.

а ми виписувались в цей грудневий снігопад і мороз. В чоловіка машина ще в той день поламалась, приїхав зі знайомим. Ми вже так хотіли до дому, що так ніби з тюрми втікали:-) Малого вділи і закутали в що могли. Чоловік скоренько вибіг і скочив з ним в машину, а я за ними з квітками ледве в ту машину влізла:-) Їхала і дивувалась як то все снігом замело, адже в пологовий я ще в кросовках за осені приїхала:-)