ну ви тут і накатали сторінок, всього точно не перечитаю
на житло звісно що можна заробити, але де, то питання інше.
там десь зачіпляли питання держслужбовців, шо вони такі ліниві, тіки на одній роботі. я знаю кількох - кльові люди, і точно створені для тої роботи. ну от нема в них ні краплі таланту до бізнесу. і роблять потрібну роботу, але шо падєлаєш - в нас вона не ціниться. як і багато інших талантів і вмінь. звісно можна сказати, шо як такі талановиті, то виїжджайте, там десь то всьо ціниться і оплачується. і тут теж навіть не в грошах питання, а в таланті ризикувати. і от живуть з батьками.
я поважаю сімї, які заробили собі на житло. ще більший респект тим, хто вміє зживатись з батьками і "думати про майбутнє"
про допомагання і жертовність батьків. для мене це така собі "галицька" характерність. вона звичайно є всюди, але от тут як на мене виражена найбільше. попробувала б я відмовитися від допомоги батьків - вони б образились. мені б хотілося щоб вони менше допомагали, але вони того собі не можуть дозволити. якось так є. так їх виховали. десь Наталя писала, що колись менше допомагали. але не набагато. так, в деякі часи було легше дістати землю на житло і саме житло, але то був виняток. бо до того проблема житла\землі теж була. і батьки завжди допомагали. зараз міняються пріоритети - "батьки мають пожити і для себе", і це добре, послідовно з зміною часів.
і про села затуркані. не газифіковані тільки справді віддалені. але чесно, я стопом проїхалась селами сходу - то в нас не бідося, повірте. там є такі поселення, де не те шо про газ, там про воду мріють. її привозять раз в тиждень, а то й два