Родинний форум "Сімейка"

Сьогодні говорила з однією знайомою, вона мені каже, що з батьком може поговорити на такі теми, що з мамою б НІКОЛИ. Мені мама якось теж не буле подругою, і про всі жіночі штуки ( критичні дні т.д.) взнавала від друзів. Так ми можемо поговорити на різні теми, але щось таке особисте, інтимне ніколи не розкажу, швидше чоловік став мені подругою. Для своєї Марго хочу стати справжньою подругою, не тільки мамою, яка все забороняє і повчає, але і тою яка розрадить і зрозуміє як жінка, і розкаже про все все на світ,а не компанія..

nelly, тоді стався до своєї дитини, як до подруги, і ви будете подругими :-))

я знаю, як це мама-подруга, але якось не вмію розказати і пояснити

Я тоже постараюсь быть своему сыну не только мамой, но и товарищем, чтобы он знал, что я постараюсь его понять, подсказать, если нужно, но не критиковать и навязывать свое "авторитетное" мнение
Хочу, чтобы видел во мне поддержку, и отношения чтобы были теплыми, тесными, крепкими, доверительными

для мене мама завжди була і буде найкращою подругою! а ще сестра з якою все дитинство боролись за місце під сонцем ...хі-хі-хі...
так і для своєї донечки постараюсь бути авторитетною подругою! а не сварливою тьоткою з минулого століття ;)

в мене мама ну зовсім не подруга :(.
Дуже хотілося б, щоб малий завжди знав, що до мене можна прийти в будь-якій ситуації, щоб шукав і знаходив підтримку в рідних.
Навряд чи буду подругою, хочу бути мамою.
Не знаю, як того всього досягти.

На разі пробую розпитувати, як у нього щось сталося, стараюся не критикувати, коли плаче (о, з цього приводу у нас в сім'ї війни...). А мені здається, що краще, хай плаче тут собі коло мами, лиш би з іншими не губився (хех, я літом так з гордістю дивилася як він у двох старших хлопців свої іграшки відвойовував - з гідністю так, з впевненістю - круто :) )

Але не впевнена до кінця, як має вести себе мама, яка от хоче, щоби син при інших був таки сильний і впевнений, а при своїх не боявся відкритися.

мама подругою не була, а мені цього так колись хотілося. коли подруги з гордістю розказували, що говорять з мамами на всякі різні теми, мені було обідно, що в мене не так. все дізнавалась сама, з книжок, подруг, пізніше з інтернету. тепер вже мама хоче зі мною говорити, а мені якось ніяково... для своїх діток буду старатись стати другом-подругою. думаю що це таки дуже важливо.

Ми з моєю мамою не можу сказати що були подругами, хоча стосунки в нас завжди були хороші і про всі "жіночі штучки" і не тільки я дізналася від неї, а коли в мене народилася моя донька то ми з мамою реально стали подругами, навіть якось стали ближчі одна одній ,хоч почали жити окремо. Своїй дитині я думаю що точно стану подругою бо завжди ставлюся до неї на рівних (принаймі стараюся), я вважаю що дуже важливо дружити зі своїми дітками.

для мене мама завжди була подругою і є, але строгою в деякій мірі, про все дізналась від неї,хочу дуже сильно, щоб моя Софійка вважала мене мамою-подругою.може Марі розкаже як краще виховувати дитину, щоб в майбутньому вона могла б тобою говорити про все(бути подругою)

Мені мама стала подругою тільки після народження першої дитини... До того в нас були різні стосунки, але точно не дружні. Не знаю, як бути другом своїй дитині, але точно знаю, як не бути.. на прикладі батьків, родичів, батьків моїх друзів... Тож просто намагаюсь не повторювати їх помилок. З іншого боку, батьки друзів не замінять, так само як і друзі - батьків. Гадаю, треба просто добре виконувати свої батьківські обов'язки, тоді, можливо, колись наші діти скажуть про нас, що ми були їм друзями, хоча ми спеціально такої мети не ставили.

Tajga написав:Не знаю, як бути другом своїй дитині, але точно знаю, як не бути.. на прикладі батьків, родичів, батьків моїх друзів... Тож просто намагаюсь не повторювати їх помилок.

расскажи и Нам