гра з вогнем » 31 березня 2011, 21:59
ну не наю, не наю. колись нам, як дітям завжди саме вкусненьке перепадало... добре було, дитинство...
тепер залежить що, самий вкусненький шматочок піци - полюбе мій. а все інше швидш за все віддам Андрію чи Андрійкові.
ділю ясне діло пропорційно, наприклад на вечерю, Андрій отримає всього найбільше, Андрійко найменше, а я посерединці. Якщо є щось, що любить Андрій чи Андрійко - то теж отримають того більше, наприклад Андрій мяса, Андрійко помідорів. Не думаю, що це щось погане врахувати бажання близьких.
якщо ми щось ділили б на всіх, то ясне діло на всіх-то на всіх, а не комусь одному, а інші - хай облизуються. але як є можливість врахувати пріоритети інших, я враховую. можу і торт свій віддати чи конфету.
зате у нас часто бої віддавання. "то твоя остання конфета", "ні, твоя", "я їв більше!", "я теж їла!".
тому на мій погляд інколи варто віддати дитині останній ласий шматочок. це навчить її того самого.
знаєте ці класні правила. якщо ми ділимося з дитиною, то вчимо її ділитися. якщо прислуховуємося до бажань - то вчимо слухати бажання інших...
так і тут, нічого поганого нема в тому. що дитині віддають найсмачніші шматочки ;-)