Родинний форум "Сімейка"

коли ваш теперішній чоловік запропонував вам руку і серце, чи не було у вас страху? Здогадуюся, що більшість напише - не було, бо я знаю шо то моє єдине. Але чи не було такого, що ой, в нього є одна негативна риса (наприклад він храпить вночі) чи зможу я з цим змиритися? чи ви стопроцентно були ним засліплені і не бачили недоліків? такого ж не буває шоб людина була ідеальною... чи буває? розкажіть чи не сумнівалися ви у своєму виборі перед весіллям? хочаб на крапельку?

Я не сумнівалася, так як добре вже знала свого чоловіка,адже ми зустрічалися майже 6 років. Ідеальних людей не буває, тож в кожного є якісь негативні риси, з часом починаєш привикати до них, стараєшся виправити людину на краще. Скажу так за ті 6 років ми одне одного дуже змінили, він мене, а я його. І зараз мені з цією людиною дуже легко.... А було всяке, багато труднощів через які ми могли і не бути разом. Ми рідко сваримось, а вже коли і посварились то і скоро помирились. Ми привикли одне до одного, можна сказати притерлись. Я абсолютно не жалію...

я не помню.
а як, літо, було у вас?

Не вагалась зовсім,бо дуже довго чекали весілля.Недоліки-звичайно є,як у кожного.Розуміла,що змушена буду переселитись,не знаючи куди.Так і сталось.НЕ ЖАЛІЮ.Радію,що в шлюбі можемо поглиблювати ту любов,яку мали та й ще під Божим благословенням!

я не вагалася, бо ми прозустрічалися 3 роки, а потім ще й пожили рік разом. так що я знала свого майбутнього чоловіка, " як облупленого" :).

і я не вагалась!!!руку і серце чоловік запропонував на річницю нашого знайомства, а одружились через 3 роки після цього освідчення.
а не вагалась тому, що я хотіла щоб він був моїм чоловіком з першого дня знайомства, просто відчувала, що це моя людина, і я готова миритись з усіма його вадами!!!

а можна запитатися? якшо шо не відповідай. я розумію, що це особисте.
у вас була умова певна, що ви три роки чекали, чи з яких причин?

гра з вогнем я так розумію питання до мене???
не те що умова, ми просто на той момент навчались у ВНЗ,сиділи в батьків на шиї, тому розуміли, що перше потрібно здобути освіту, а потім одружуватись.
а чоловік освідчився, за його словами, бо знав, що йому кращої дружини не знайти, хотів мене таким чином втримати :hhh: наївні чоловіки, не розуміють, що якщо захоче жінка піти (аналогічно і чоловік), то ніщо її не стримає - ні каблучка на пальці, ні штамп в паспорті :)

А я-вагалась.

Перед весіллям ніякого стаху і сумніву не було, так як вибір було зроблено давним-давно :) .Освідчення як такого не було,ми просто знали що рано чи пізно одружимося.Так в нас получилося,що передвесільний період затягнувся на 9 років :hhh: і за цей період ми вже стали рідними,притерлися один до одного...Звичайно недоліки є в кожного, але з ними можна жити... ;-)
Ніколи не сумнівалася за свій вибір,з перших днів зустрічання обоє зрозуміли ,що найшли своє кохання ...