Родинний форум "Сімейка"

Мій не може бачити, як я плачу. Якщо це через нього, то дуже винним себе почуває. Якщо з інших причин, жаліє-розраджує. Але завжди каже, кричи, матюкайся, шо хош роби, тільки не плач.

я колись плакала часто, та мене мій не жалів а ще й насміхався, чого мол нюні розпустила, я взагалі дуже чутлива нюня, а тепер стараюсь виплакатись коли його нема, тоді мені краще. А при ньому плачу хіба коли щось болить дуже-дуже.то пожаліє, але це дуже рідко.

На початку наших стосунків мій чоловік звиртав увагу на мої сльози, тепер ні...І це для мене стало поштовхом стати сильнішою,і непоказувати що мене луша болить

Чоловіки, моє враження, хочуть зробити з нас каміння або цемент, без емоцій, без відчуттів і почуттів, байдужими до всього, особливо до них. Ми маємо бути ніби ляльки, коли хотів - взяв-подзвонив-запитав про самопочуття, а не захотів - значить, не захотів. І це треба сприйняти, похвалити і ще й подякувати

Марійка написав:Чоловіки, моє враження, хочуть зробити з нас каміння або цемент, без емоцій, без відчуттів і почуттів, байдужими до всього, особливо до них. Ми маємо бути ніби ляльки, коли хотів - взяв-подзвонив-запитав про самопочуття, а не захотів - значить, не захотів. І це треба сприйняти, похвалити і ще й подякувати

Це точно,вони чекають від нас підтримки,уваги...А ми можемо й обійтися!!!

І спробуй хоч раз виявити емоції, особливо криком, ну, принаймні, в моїй сім'ї так, то потім таке-е-е-е буде, що 1000 разів шкодуватиму про цей сплеск емоцій

а я навпаки можу виплакатись лиш біля чоловіка,а так,то соромлюсь перед кимось,хоч всяке буває...

В приємному шоці, що так буває... По-доброму Вам заздрю

В моїх знайомих напевно у всіх так.Мені прикро читати,коли в сім"ї так не є...Шкода.Треба виправляти ситуацію...

чоловіки не люблять сліз жінок...не люблять почуватись винними,не знають як вести себе при таких обставинах
треба як найрідше плакати)...