krapk@ » 18 липня 2011, 16:01
Вчора був страшний день для моєї сім'ї. Вечором десь в 7 годин я побачила в Юрчика на очці кліща. Прямо там де ростуть війки на верхній повіці. Ніяк не можу зрозуміти як він там зміг присосатися. І що саме цікаве, що ще раненько в 10-11 ранку він засипав в очко пісок, але в друге, дуже плакав, ми мили, я бігала в апетку за краплями, і бачила що ніби війка загнулася на другому очці. Але він так плакав, певно пекло, що було не до війки. Потім заснув, тому що цілу ніч з 12 до 5 ранку не спав зовсім, ми ще думали бо жара, а то певно вже кліщ сидів. Але поспав нормально, грався. Аж вечором я його взяла на руки і зверху побачила-сумнівів не було-кліщ, і то вже повненький. Як же я настрашилася. Зазу сама хотіла виривати, потім згадала, що він міцно засідає і можна зарвати. Ми повезли його в ілкарню, там дурно вичекалися пів години, але нам сказали, що без наркозу не будуть тягнути, а наркоз роблять лиш в дитячій в Тернополі. Я була в шоці від байдужості і страху що неділя, і ніч. Важко передати що я пережила, почувши слова обласна лікарня, наркоз. Але що було робити-сіли і вже в 9 ми були там. Але і в дитячій лікарні в травм пункті, молодий хлопчина, сказав що не буде тягнути і відправив нас в дорослу обласну в офтальмологію. Юрчик сидів цілу дорогу як мишеня, ніби щось відчував. Бабуся плакала, а я просто молилася. І знаєте, синочок, щасливий в Бога, бо на діжурстві була лікарка з досвідом. Вона без лишніх емоцій швидко наказала підготувати палату, його запеленали в простинею по руках і ногах, а далі я вийшла і нічого не бачила. З одної сторни я раділа, що не треба робити загальний наркоз, а з іншої страшенно переживала що би не мотнув головкою в самий страшний момент. Просто плакала і молилася під стінами. Я чула як він кричав, але нічого не могла зробити. Не знаю скільки прошло часу-для мене вічність. Я лиш гнала думки від себе, що гарача голка може проколоти очко. Аж вийшов дідусь і сказав все добре. Вже потім розказали. Що три рази припікали голкою ту тварину, а потім мікроскопічним щипцем, теж не спершого разу витягнула. Все це робилося під мікроскопом. Дідусь і бабуся лежали зверху на дитині і тримали, але він все одно брикався. Я вже як вбігла, обійняла лікарку, як рідну маму. Хотіла дати гроші, вона сторого настрого відмовилася. Сказала, що вийняли з головкою і що все добре. Я навіть прізвище не запам’ятала, лиш ім’я - пані Ольга. Тепер дам на службу Божу за її здоров’я. Малий був мокрий як ніби з душу. Вже в 11 ми були дома і гамали. Він звісно поспав в машині дорогою назад, і вже хотім гамати. Вночі спав нормально, дуже боялася щоб не заспав страх. Сьогодні підемо на вчірню, нехай священник відчитає молитву над головкою. Заглядаю, почервоніння нема. Думаю все обійшлося.
И дай вам Бог того вдвойне,чего желаете вы мне.
Может, у кого-то жизнь и как зебра: полоса черная, полоса белая.А у меня как радуга и сейчас мне фиолетово