В нас вийшло навпаки - ми несли не котика до дитини, а дитину до котика - на той час нашому коту було вже 8 років. Я дуже переживала чи не буде ревнувати нас до манюні. Начиталась що потрібно дитину принести і показати тваринці - дати понюхати-подивитися, не відганяти зразу. Ми так і зробили, і якщо чесно то поки мала не почала активно бігати по хаті кіт не проявляв ніякої зацікавленості до неї - близько ніколи не підходив, але ніби наглядав за нею. Вона спала на ліжку , а він трохи подалі від неї. Коли мала почала повзати кіт її уникав - видно трохи боявся. А тепер то вони друзі-не розлий вода. Вона всім розказує що кіт - це її друг. Зранку завжди встає і першим ділом іде його годувати. А він бідака терпить всі її іздєватєльства - за 3 роки кіт був обклеєний наклейками і скотчем приклеєний до дивану, катаний в колясці, пеленаний в пеленки, міряв бантіки і коралі, запихала йому макарони поміж шерсть - загалом фантазія в моєї дитини бурна
Єдине - це питання гігієни. Якщо ви дуже чистюля, то не заводьте кота, особливо довгошерстного, бо шерсть є всюди - деколи і в памперсах і в дит. харчуванні (в нас кіт персидський) і в роті Я спочатку дуже через це нервувалася, але наша лікарканас заспокоїла і тепер відношуся до цього простіше.
Котика треба брати маленького, але вже самостійного-в ідеалі не на ринку чи магазині, а в перевірених кошатників, які займаються їх розведенням - наш кіт коли ми його взяли вже був привчений до горшка, до щомісячного обтинання кігтів і вичісування.